Позаду мене знаходиться історична будівля і історичний балкон,які Ви бачите. Саме з цього балкону, 30 червня 1941 року, Ярослав Стецько, від імені цілого українського народу відновив Акт української державності. У той нелегкий час, народ хотів звільнитися з-під ярма імперіалізму, будувати нарід, який має майбутнє, на фундаментах, якими є Бог і Україна. Від того моменту минуло чимало часу і зараз про те, що тут було проголошено Акт відновлення української деравжності майже нічого не нагадує.
Очевидно, є гарна “Копальня кави”, гіди хіба-що зупиняють тут туристів, щоб показати, що тут відбувся Акт відновлення української державності. Але якими цінностями живе сучасний український християнин і патріот, зокрема у Львові? Мова не йде про владу, мова про нас із Вами. А ось якими цінностями: я обертаюся і позаду мене повстає інший об ’ єкт. Це об’єкт з’явився недавно і називається “Еро бар” (йдеться про Нічний клуб «Ерос» на площі Ринок-Сербській, примітка журн.) Кожен, хто приїжджає до Львова, бачить входячи на плошу Ринок, “Еро бар”. Як Ви думаєте, хто є власником того “Еро бару”? Власником того бару не є атеїст. Це людина, яка називає себе християнином і ходить до однієї із церков. У відкритих джерелах державних чи комунальних структур ця інформація є.
Ми з отцем Севастіяном повертаємося із засідання спільної робочої групи, яка має на цілі знайти приміщення для розвитку Музею Митрополита Андрея Шептицького. Ця справа тягнеться від 2001 року офіційно. І здається усі збираються свої і абсолютно не можуть знайти рішення. Шукаємо винного, хто винен. Але нам насправді не йдеться про те, хто винен. Насправді ми з отцем Севастіяном зрозуміли сьогодні одну річ. Він саме про це скаже.
Насправді, друзі, не влада у всьому винувата. Ми винуваті. Бо ми живемо такими цінностями, які є позаду мене. Еро-бари творять християни, вбивства творять християни і своїх Героїв і святих не шанують хриятияни. А от іншу історію вулиці Сербської Вам розкаже отець Севастіян.
“На вулиці Сербській № 1 жила Катерина Шуляковська. Маючи 4 дочки, з чоловіком.І у неї був притулок Української Греко-Католицької Церкви. Там приходили Митрополити, там приходили Владики, священики, монахи і монахині. Там майже щодня служилася Свята Літургія. Там також практикуючі християни Катерина Шуляковська ділилася кавою, чаєм скромним, хлібом, ( знаємо як у радянські часи було скромно) але були християнські цінності. Там нам оповідали про Митрополита Андрея Шептицького. Оповідали ті, які були біля Митрополита день у день. І вони оповідали про велич цієї особи, а у нинішній час тої величі українського народу, Митрополита Андрея Шептицького Львів у Львові нема місця. І зараз коли починають говорити про те, щоб церковні приміщення передати Церкві. Шукали 5 років.Шукала обласна адміністрація, дорожню карту випрацьовували, нею йшли. І куди прийшли? Іншій структурі ті приміщення віддали. Поновила ті пошуки Львівська міська рада. Я сьогодні сидів і слухав. Думаю, що ми будемо виходити на протести. Коли будуть ці протести? Я буду скликати народ”.
А тим часом я дійсно хочу звернути увагу не на владу, а на те, а чим ми живемо? Покажу зараз Вам однією вулицею Сербською, чим живе людина у місті Львові. Вона живе: кавою, рестораном, обмінним пунктом, сувенірами, і у центрі цінностей Львова одна людина, яка себе іменує християнином, створила “Еро-Бар”. Ось Вам і цінності сучасного християнина і патріота у Львові. А хтось мені скаже – яке Вам, отче, до того діло? А до того діло, що мені як і багатьом моїм друзям, не залишається нічого іншого, як тільки говорити. Проповідувати Правду, Слово Боже і показувати, що дороги народу не туди ведуть. Такими дорогами омріяної України, тієї України, яку проголошував, на ось цьому балконі,30 червня,Яролав Стецько, ми не збудуємо. Україну збудується тільки молитвою на колінах і жертвою щоденної праці. Я вірю, що Бог нами провадить. Але я як священик не був би священиком, коли б не сказав нашому народові про те, куди ведуть наші цінності. З Богом!.
Повязані записи
