Отець Артемій Бабленюк – молодий священник і батько. Вже у свої тридцять він служить у Церкві 6 років і виховує трійко дітей. Напередодні свого ювілею отець Артемій випустив книгу під назвою «Проповіді молодого священника». У книзі зібрані повчання священника за час його служіння. Це перша робота отця, яка вийшла друком. Як збірка вийшла у світ і в чому секрет «молодого священника» – розповів отець Артемій Бабленюк, клірик Свято-Покровського кафедрального собору Львова.
-Коли виникла потреба написати книгу з проповідями?
– Відверто кажучи, я не очікував, що видам книгу. Але у Бога немає випадковостей. Коли готувався до недільних чи святкових проповідей, то зберігав свої нотатки на електронному носію. За цей час зібрались повчання всього церковного року. Та й не раз студенти й священнослужителі просили поділитись ними. І напередодні свого 30-ліття книгу вдалось опублікувати. Робота вийшла невеликим накладом. Лише ось у збірку не увійшли проповіді, яких ще не виголошував. За всяке слово людина понесе відповідальність на Божому суді. І я можу вже тут нести відповідальність.
Не знаю, чи хтось би зміг поширити ці повчання після моєї смерті. Якщо зараз випадає можливість, то потрібно її використовувати. Гадаю, то не є досягненням. Я лиш виконую своє служіння, бо горе мені, якщо я не проповідуватиму. Служіння кожного християнина – свідчити Божу мудрість як словом, так і ділом.
-Чим книга доторкає читача?
Кожна моя проповідь, передусім, має торкати мене самого. Я промовляю до своєї душі, прагнучи зміни власне життя. Я вважаю, що священникспершу має сам змінюватись. Моє завдання не лише виголосити Боже Слово, а й дотримуватись його. Якщо воно торкатиме мого серця, тоді воно торкатиме і слухача. Читачі можуть почерпнути для себе чимало корисного.
-Кому ви її присвятили?
Ще школярем моя покійна бабуся привела мене до вівтаря і сказала, що я буду прислуговувати. Завдяки їй зараз стою на священичому шляху. Господь подарував мені таку людину, через яку я міг присвятити своє життя у Церкві. Присвячую цю книгу у пам’ять своїй бабусі, якій дякую, що сьогодні стою на шляху духовного життя.
-У книзі не раз згадується ім’я вашої дружини Олени. Саме її слово є вступним до вашої роботи. Яка її участь у написанні книги?
Її слова у вступі не стільки були написані для моєї роботи, як є порадою для мого життя. Це девіз моєї дружини, який вона проявляє через вчинки і спосіб життя. Для неї було несподіванкою, коли дізналась, що її слова будуть вступом до книги. Але також завдяки дружині сьогодні я є священнослужителем. Перш, ніж випустити книгу у світ, я брав благословення у жінки. І разом нам вдалось це втілити.
-У назві ви акцентуєте слові молодий священник. Який сенс в цьому слові?
Упродовж 6 років священичого служіння я проповідую у Церкві. У древності вважали, що людина може навчати інших після 30 років. Передусім, стараюсь вчити себе, щоб потім бути вчителем для інших.
Ми не знаємо, що з нами буде завтра. А в кожної людини є свої таланти, які маємо використовувати. Мої роздуми повинні не просто зберігатись у шухляді, а приносити користь. Будь-яка книга змінює життя бодай однієї людини.
-«Молодий» – тут акцент на недостатньої досвідченості чи свіжому погляді?
Я не відмовляюсь ні від одного, ні від другого. Цього досвіду у мене ще немає, і не знаю, чи взагалі коли-небудь скажу, що він у мене є. Але стараюсь міркувати не шаблонами. Я відштовхуюсь від того, що торкає глибин душі.
-На обкладинці ми бачимо фото вашої сім’ї. Чому такий вибір і як ваша сім’я сприяла у написанні книги?
Подружнє життя православного священника має бути таким, де чоловік і дружина є одним організмом і обоє несуть пастирське служіння. Важливо знайти ту людину,яка буде нести цей хрест з терпінням, виявлятиме справжню любов, бо священник має завжди бути готовим, вийти зі свого помешкання, залишитисім’ю і піти заради іншого.
Дружина хотіла сімейну фотографію, яку зробили до дня її ювілею. Спільно вирішили, що світлина могла би стати обкладинкою до книги. Необхідно вміти поєднувати сімейне життя із священичим служінням. Моя сім’я– це домашня церква, у якій так само служу і віддаю жертовну любов. Спершу, проповідь священника звучить до дружини й дітей, а лише тоді – до церковної родини.
-Чи є у планах другу частину проповідей?
Сьогодні будь-яка книга є доступною усім, але в загальному втратила цінність. Збереглась частина проповідей, до яких ще не дійшли руки, щоб їх опрацьовувати. Архів поповнюється новими повчаннями. Але як тільки з’явиться потреба і Божа воля, то все.
Розмовляла Наталка Стареправо,світлини із особистого архіву співрозмовника
Повязані записи
