Дуже часто нам, мирянам, видається, що Літургія – надто просто, але кожна молитва потребує підготовки, роздумів, занурення. Проповідь – це один із важливих, проте не менш складних фрагментів Богослужіння, адже має на меті торкнутися людського серця. У цьому випадку мимоволі пригадується притча про сіяча, яка налаштовує нас на розуміння того, наскільки важко, щоб зерно впало саме на плідний ґрунт та проросло. У Апостольськім повчанні «Радість Євангелії» Папа Франциск присвятив проблемі приготування до проповіді окремий розділ, представивши власні поради. «Приготування до проповідування є дуже важливою справою, яка вимагає довгих студій, молитви, рефлексії та душпастирської креативності. Хочу тут затриматися і з великою любов’ю запропонувати спосіб приготування гомілії. Деякі парохи постійно говорять, що це неможливо – з огляду на численні обов’язки, які мусять виконувати; попри це, осмілююсь просити, щоб кожного тижня присвячувати гомілії достатньо індивідуального і спільнотного часу, навіть коштом часу, забраного в інших важливих праць. Довіра до Святого Духа, який діє в проповідуванні, не тільки пасивна, а й активна і креативна. Це зумовлює необхідність пожертвувати собою (див. Рим. 12, 1), усіма своїми здібностями, щоб стати інструментом, яким Бог зможе користуватися. Проповідник, який не готується до проповіді, не є «духовним»; є нечесним і безвідповідальним щодо дарів, які отримав», – зазначив Папа Франциск.
Ми вирішили також розпитати у львівського духовенства різних конфесій про їхні власні «рецепти» приготування до проповідування Божого Слова.
о. Юстин Бойко, монах-студит, настоятель Свято-Іванівської лаври студійського уставу УГКЦ
Якщо йде мова про недільну проповідь, то, перш за все, намагаюся вчитатися у текст Євангелія. Зазвичай я тричі перечитую його. Роблю це для того, щоб зрозуміти суть біблійного послання. На основі прочитання запропонованого тексту для розважання виділяю думку, яка є актуальною для сьогодення, для часового проміжку, в якому живемо, адже Слово Боже є живе і діяльне, має промовляти до конкретної людини. Тому, готуючись до проповіді, аналізую суспільну і політичну ситуацію у державі, а особливо ситуацію конкретного адресата, до якого промовляю. Люди повинні почути відповіді на запитання, які їх найбільше турбують. Опісля намагаюсь знайти приклади давнини, які пояснюють, як у минулому люди могли вирішувати подібні ситуації за допомогою Божого Слова. Формуючи цілісно проповідь, намагаюся її вкласти у часовий ліміт (12 хвилин) і передати все у трьох тезах.
о. Андрій Сокальчук, настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці УАПЦ
Для того, щоб підготуватись до проповідування у неділю, варто прочитати запропонований фрагмент ще на початку тижня і міркувати над ним. Намагаюся про це говорити не з книг, а на основі сучасних проблем, які торкають людей. Для того адаптую до сучасних умов, як і текст Євангелія, так і святоотцівські тексти. Маємо у храмі говорити про ті проблеми, які люди хочуть чути. Окрім того, дотримуюсь таких «лікарських» порад, коли проповідь не має перебирати регламенту 5-7 хвилин, бо далі людина вже не чує і не сприймає.
о. Артемій Бабленюк, священик Покровського кафедрального собору УПЦ КП
Служіння будь-якого священнослужителя повинне відбуватися із проповіддю. Проповідь має бути як словом, так і життям. Стосовно проповіді, яку маю говорити під час Служби, стараюся заздалегідь підготуватися. Якщо маю казати її в неділю, то переважно намагаюся вже в п’ятницю написати. Найперше прочитую декілька разів воскресне чи святкове євангельське зачало, щоб воно сказало щось мені. Далі, за потреби, звертаюся до досвіду Церкви (Святих Отців). Дуже люблю використовувати слова святого Григорія Богослова та преп. Симеона Нового Богослова. Особливим зразком проповіді для мене є праці митрополита Антонія Сурожського, який досить часто підкреслює значення любові для християн. Також неодноразово звертаюся до слів сучасних проповідників, найперше – це свого настоятеля і керуючого Львівською єпархією владики Димитрія. Маючи невеликий досвід священичого служіння і розуміючи, що Дух Святий діє там, де є співдія і людини, і проповідника намагаюся постійно, хоч трохи, але звертатися до досвіду духівників зі стажем. Завжди пам’ятаю: найголовніше у проповіді – її слід промовляти до себе, тоді й користь від неї буде й іншим.
о. Якуб Гонцяж, домініканець, РКЦ
Моя підготовка до проповіді складається з таких пунктів:
- Читаю Слово Боже
- Слухаю те, що Ісус хоче, щоб я особисто почув
- Прошу Ісуса, щоб Він мені показав, що Він хоче сказати своїм слухачам
- Слухаю, роздумую і чекаю Його відповіді
- Інтуїцію, яка приходить, в думках одягаю в слова зрозумілі аудиторії
- Проповідую
- Дякую Ісусові за Його слово
- Весь процес – у присутності Святого Духа.
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
