У неділю в євангельському уривку читаємо про чудесне зцілення чоловіка, який був сліпий від народження. Чи існує родове прокляття? Чи карає Бог дітей за гріхи батьків? Що про це говорить нам Біблія? На ці запитання відповідає сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич) протоієрей Ігор Цмоканич:
«Дорогі брати і сестри! Чи існує родове прокляття? Чи карає Бог дітей за гріхи батьків? Це питання, яке дуже турбує і турбувало багатьох людей. З одного боку в Писанні є уривки, де Бог говорить про себе, як про того, який чинить милосердя до тисячного покоління, а карає дітей за гріхи батьків до четвертого покоління. Так, очевидно, ми розуміємо, що немочі батьків завжди відіб’ються на дітях. Ми знаємо, як неправильне життя батьків відбивається на здоров’ї дітей. Але так же само йдеться про інше. Існує така давня мудрість, що не виховуйте дітей, адже вони і так будуть подібними на вас. А, радше, виховуйте самі себе. Так, дитина від батьків успадковує не тільки якесь майно, але і цінності, життєві орієнтири. Дитина завжди немовби моделює свої стосунки з оточенням по своїм батькам. І тому батьки можуть дати дитині все, зокрема всі можливості, забезпечивши її майбутнє, але, якщо батьки не передадуть дитині справжніх цінностей, духовних цінностей, правильних життєвих орієнтирів, то тим самим вони проклянуть свою дитину. Це чимось подібно до того, коли ви даруєте дуже гарну супернову машину, але машину без гальм. Очевидно, що ви не зробите добре. Так, з того боку поведінка життя, а ще більше постава батьків завжди відбивається на дітях, і тому так, можна сказати до четвертого покоління. Але з іншого боку – хіба ж це справедливо, коли дитина страждає через гріхи своїх батьків. І ось в Писанні, зокрема в Книзі Пророка Єзекиїла, є чітко сказано про те, що хто згрішив, той помре, і що син за батька не відповідає, а батько – за сина. Тобто, урочисто проголошується ця особиста відповідальність. Таким чином Писання чітко говорить про те, що немає родового прокляття. Тим більше ми, християни, знаємо про те, що у Тайні Хрещення змивається цей первородний гріх. Проте, на жаль, дуже часто багато християнських проповідників паразитують на цьому родовому проклятті.
У Євангелії ми зустрічаємося з подібною ситуацією. Ми бачимо сліпородженого. У євангельському уривку підкреслюється той факт, що він таким не став, він не втратив зір, а, власне, він таким народився. І таким чином цей чоловік є уособленням цього запитання, яке полягає в тому, а чи існує родове прокляття, а чи ні? Бо, хіба ж він згрішив у лоні матері? Чи все є таки, якщо він таким народився, то його страждання і хвороба – це кара за гріх батьків. «Ані він не згрішив, ані батьки його, – відказав Ісус, – але щоб ділам Божим виявитись на ньому!» (Ів.9,3). Так, існує зв’язок між гріхом і стражданням, але він не завжди такий прямий. Не завжди терпіння людини пояснюється гріхом. Але Господь спонукає нас подивитися на цю ситуацію зовсім по-іншому. І, власне, так же само, коли ми зустрічаємося зі злом, зокрема з тим, яке відбувається під час війни, то задаємо запитання: за що? Ми дуже часто можемо зайти в тупик, але ситуацію можна змінити, якщо задати собі запитання: а для чого? І, власне, з довірою до Бога це зло і терпіння, яке ми з вами переживаємо, перетвориться на момент слави. Це, до певної міри, – євангельська порада, яка говорить про те, що потрібно інакше ставитися до цього всього. Знаєте, ми намагаємося знайти потіху, розраду у поясненнях. Ми намагаємося якось пояснити все те, що відбувається навколо нас, але зло не має пояснення, його не можна пояснити, адже воно нераціональне. Та й, зрештою, жодне пояснення не зцілить рани, але ми навіть зло і страждання зможемо перетворити на добро, на благословення, якщо дозволимо Богу діяти. Зрештою, коли ми зустрічаємося з терпінням і стражданням, зокрема коло себе, чи коли йдеться про поранених, потребуючих, переселенців, то властиво, що Господь спонукує нас задати це питання: для чого? Власне, поступити так, щоб проявилася слава Божа. І, власне, так і стається. Фізичне зцілення, фізичне прозріння супроводжується духовним прозрінням. Цей чоловік бачить і стверджує, що Ісус є пророком, а навіть більше, – як пророк. Він – Бог, який прийшов в цей світ. І, якщо ми з довірою приймаємо ці випробування, які переживаємо і ми, і вся країна, то в нас теж відбудеться це певне духовне прозріння, і ми побачимо, як Бог діє у цьому житті. Він хоче діяти через нас. А родового прокляття таки не існує. Читайте Писання».
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами відеоблогу для Фейсбук-сторінки Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ
Повязані записи
