Дорогі брати і сестри! Чи дивилися ви сьогодні у дзеркало? Напевно, що так. Перед тим, як вийти з дому, ми дивимося в дзеркало, щоб перевірити, чи з нами все гаразд. А що ми бачимо у дзеркалі? У дзеркалі ми бачимо не себе, а своє відображення, свій образ. Писання говорить нам про те, що людина сотворена на Образ і Подобу Божу, тим самим підкреслюється, що людина, немовби є відображенням Бога. Людина, немовби є дзеркальцем, в якому відображається те, на що це дзеркальце звернуте. І ось ми є Образом Божим.
Проте сьогоднішня неділя звертає нашу увагу на інший образ – ікону. Сьогодні ми згадуємо пам’ять Отців VII Вселенського собору, на якому урочисто було проголошено, що не є ідолопоклонством і порушенням старозавітних приписів молитва і прослава Бога перед іконами і через ікони Бога, Богородиці і святих. А, навпаки, це є виявом нашої віри в те, що святий і могутній Бог, на якого ангели не можуть споглядати, якого важко уявити, став людиною. Отці VII Вселенського собору таким чином урочисто затвердили цю істину, яка лежить в основі нашої віри. Бог став людиною, Бог дав себе пізнати. Той, хто бачить Ісуса, той бачить Отця.
Для чого ми використовуємо ікони? Чим є ікони? Вони нам нагадують про те, що ми живемо перед Богом. Ікона – це “вікно” у Царство Боже. Вони нам нагадують про те, куди ми власне прямуємо. Ікони, немовби, ставлять перед нами мету, до якої ми маємо прямувати. Ікони нам нагадують, що молитва – це непросто кидання слів у якусь безодню, а це, власне, розмова з Богом. І тому ви можете побачити, що на старовинних іконах, на постатях Господа і святих, є великі очі, великі вуха. Це для того, щоби підкреслити, що нас бачать і нас чують. Ікони нам нагадують про те, що молитва є розмовою.
Хотів би нагадати про іншу ікону. Наше життя, немовби є образом того, в якого Бога ми віруємо. Інакше кажучи, це уявлення Бога, яке ми в собі носимо. І тому можемо сказати, що своїм життям, своїми вчинками, своєю поставою, своїм ставленням до інших ми малюємо ікону того Бога, в якого ми віруємо. І дуже важливо, щоби ця ікона не була ідолом. Дуже важливо, щоб це уявлення про Бога було правильним, бо саме правильне уявлення про Бога відображається у правильному діленні, у правильному служінні. І, власне, перша неділя посту присвячена іконі. Вона ставить перед нами запитання, ставить перед нами виклик. Якщо бути чесними із собою, то який образ Божий ми малюємо? Що інші люди можуть сказати, дивлячись на нас і на наші вчинки? Чи ми почули цей заклик Господній? Чи ми можемо своїм життям сказати так, як сказав Филип до Натанаїла: «Прийди та подивися» (Ів. 1, 46). Чи можемо ми сказати це чесно: хто є цей Бог, в якого ми віруємо? Це питання не теоретичне, бо саме від цього запитання залежить те, як ми з вами будемо жити. Отож, пізнаваймо Його, шукаймо Його, вдивляючись в обличчя наших потребуючих близьких, відкриваючи Писання і слухаючи Божественне Слово. Пізнаваймо Його і ділімося своєю вірою.
прот. Ігор Цмоканич, сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич)
За матеріалами відеоблогу прот. Ігоря Цмоканича для Фейсбук-сторінки Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ
Повязані записи
