Найбільше людина відрізняється від тварини – бажанням бути щасливою. Тварину нагодуй, забезпеч їй комфортні умови проживання, і вона буде задоволена. Натомість, людина може мати все і відчувати якусь кризу, відчувати, що все це – ніщо, все це не заповнює якусь порожнечу. Людина хоче бути щасливою. Блаженний Августин каже: «Всі люди живуть, щоб бути щасливими, навіть, якщо роблять все, щоб такими не стати».
Що таке щастя? Звичайно, тут можна сказати, що у кожного воно своє. Але щастя – це не питання смаку. Щастя – це, радше, питання цінностей. Щастя – це добро. Зрештою, у Біблії добром називається те, що робить тебе щасливим, надає твоєму життю сенсу і глибини. А злом називається те, що тобі шкодить, руйнує твоє життя, і життя тих, хто поруч. Знати, що таке добро і зло, – називається мудрістю. Мудрість – це не просто знання. Мудрість – це знати, що таке щастя, жити так, щоб бути щасливим: не змарнувати життя, не перетворити його у просто існування, виживання чи просто гонитву за вітром, як про це пише Еклезіаст. Щастя – це знати, що таке добро, яке треба шукати.
І тут кожен з нас зустрічається із цією самою спокусою, що колись Адам і Єва у раю. Пам’ятаєте дерево пізнання добра і зла? Що це за дерево? Ну, скоріше за все – це точно не яблунька. У древніх переданнях вважалося, що це було щось, подібне на виноград, але йдеться не про те. Скоріш за все, дерево пізнання добра і зла представляє цю спокусу, яка стоїть перед кожним із нас. Те, що нам подобається, – хочеться називати добром і цього хотіти. А що не подобається, – називати злом. Тобто ми, немовби, пристосовуємо добро і зло під себе. Називаємо добром те, що вигідне, а злом – те, що невигідне. Добром те, що хочеться, а злом те, що не хочеться. Зрештою, більшість людей так і думає. Більшість людей живе у режимі Бога, тобто добро і зло прилаштовують під себе. Але я переконаний, що добро і зло – це непросто питання смаку, як з музикою, одягом, як з чимось іншим. Існує певна правда, яку потрібно прилаштовувати не під себе, а себе під неї. Її потрібно шукати, пізнавати, постійно треба сумніватися, роздумувати, а не просто пристосовуватись під себе. Біблійна розповідь показує те, що сталося з людьми, які вирішили самі для себе встановлювати правила. Вони хотіли бути мудрими, але побачили, що голі, і цієї мудрості вистачило тільки на те, щоб зробити собі одяг з листя. Так же само і ми: коли прилаштовуємо добро і зло під себе, вкінці кінців пізнаємо свою неміч, слабкість, і цієї мудрості вистачає тільки на те, щоб знайти собі оправдання. Як віруючий, я знаю, що якраз у Писанні, зокрема у Заповідях, показується, що є добром і злом. Щастя не в речах, не в тому, щоб щось мати, щоб відповідати чиїмось стандартам. Щастя у тому, щоб бути, жити. Щастя у стосунках, у правильних стосунках: з Богом, ближнім і самим з собою. Найголовніше – це пам’ятати, що добро і зло – це не питання смаку, це питання цінностей. А від цінностей залежить і щастя, і життя.
Сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич) протоієрей Ігор Цмоканич
За матеріалами відеоблогу прот. Ігоря Цмоканича для ресурсу «Варто – Галицькі Новини»
Повязані записи
