Поговоримо про ту ділянку фронту, до якої ми маємо безпосереднє відношення. Йдеться про наше життя у соціальних мережах, про інформацію, яку ми з вами поширюємо. Найперше вартує наголосити на тому, що потрібно зробити, перед тим, як щось опублікувати? Мова йде навіть про те, свідком чого ви стали. Перше питання, яке ви повинні задавати: а для чого ця публікація? Для того, щоби поділитися емоцією чи враженнями, а чи просто, щоб нагадати про себе? Очевидно, ніколи не публікуйте про місце обстрілів, де вибухнуло, що прилетіло, а тим більше не фотографуйте. Ви всі чудово це знаєте.
Але так же само дуже важливо не публікувати ваш інцидент, який стався, зокрема із біженцем, навіть якщо це стосується вас. Так, біженці є різні. Зрештою, різними є і ми з вами. Так, людина в стані стресу поводиться інколи і агресивно. Очевидно, що серед біженців є і провокатори, які змішалися з людьми і тут чинять свої диверсійно-провокативні дії, висловлюючись щодо мови, висловлюючись щодо наших національних героїв тощо. Щось подібне сталося у Дрогобичі. По-перше, якщо вас свідомо провокують, то просто сфотографуйте цю людину, візьміть її дані, але не публікуйте цього у соціальних мережах, бо пляма відбивається на всіх, переважно на невинних людях, на справжніх біженцях. Передайте цю інформацію відповідним службам, а вони вже розберуться з тим, чи йдеться про людину в стані стресу, а чи йдеться про щось серйозніше. Але ніколи цього не публікуйте, бо якраз це і є метою провокації – вбити клин між нами і тими нашими братами і сестрами, які рятуються від обстрілів, яких ми маємо гостинно прийняти. Зрештою, прийняти потрібно, незалежно від того, чи людина є доброю, а чи поганою. Тільки Бог знає про те, хто ким є. І інколи може краще надати допомогу тому, хто не потребує, аніж не надати допомоги тому, хто її не просто потребує, а навіть залежить від неї. Ніколи не публікуйте про такі моменти, які вбивають клин між нами. Ніколи не публікуйте того, що може бути вигідно ворогу. Це, насамперед, стосується місця обстрілів і ось таких інцидентів.
Наступний момент: не публікуйте фото чи відео із українськими полоненими. Повірте, служби знають про те, хто є в полоні. Очевидно, що і батькам повідомлено. Якщо ви починаєте це публікувати, то розганяєте емоцію, викликаєте шквал критики на військових. Дуже часто до батьків і до родини телефонують і шантажують їх, вимагаючи викуп, а сама родина кидається в різні сторони. Тому не будьте такими добренькими, не публікуйте цього. Перед тим, як щось публікувати, потрібно подумати про те, а з якого джерела ця інформація? Ви знаєте цю людину? Ви знаєте цю ситуацію? Дуже прикро і боляче, коли в різних групах, навіть патріотичних і побожних, публікується інформація наприклад про те, що там чи там та чи інша бригада знаходиться під обстрілами та чекає нападу елітних сил. Повірте, якщо йдеться про українських воїнів, то вони ніколи ворожі війська не назвуть елітними. Це і стосується того, що вкидається в різні групи, що мовляв наші хлопці там чи там не мають боєзапасів, що вони оточені. Якщо ж ви не знаєте, а хто ж це опублікував, то чому ви це поширюєте? Просто моліться за українське військо.
Ніколи не публікуйте якусь картинку чи фотографію, якщо не знаєте звідки вона походить, навіть, якщо її перед тим опублікувала ваша сестра чи знайома. Дуже часто ми почули щось у маршрутці або ж прочитали у мережі, але навіть не задумалися над тим, чи насправді так було, але ми повірили, що саме так було. І після цього, як ми це опублікували, ми починаємо щиро і переконливо говорити про це. Не робіть такого! Ніколи не поширюйте фотографії з нібито чудесною іконкою, а тим більше, що вона дуже помічна, якщо її поширити десять разів. Не поширюйте ніяких ланцюжкових молитов, бо це – не молитва, а радше забобони, магія. Просто моліться, просто будьте на своєму місці. Ніколи не пишіть про те, в чому ви не розбираєтеся. Одне з найважливіших правил на війні – кожен має свою зону відповідальності.
прот. Ігор Цмоканич, сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич)
За матеріалами відеоблогу для ресурсу «Варто – Галицькі Новини»
Повязані записи
