Сьогодні, роздумуючи над євангельським уривком, в якому описується славний Вхід Господній в Єрусалим, ми стаємо свідками справжньої Христової величі. Воскресивши Лазаря, а перед тим вчинивши ще багато різних чудес, Ісус Христос входить в Єрусалим, несучи людям мир Божий. В цей день, як ми знаємо, прийнято освячувати вербові гілки, вітаючи Господа. У чому полягає символізм свята Входу Господнього у Єрусалим? Що символізує вербова гілка, яку ми освячуємо? Що вона собою уособлює? Що повинні зробити ми, щоб вона не була для нас просто галузкою? На ці та інші питання відповідає сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич) протоієрей Ігор Цмоканич:
«Колись у давнину існував звичай, що коли двоє друзів змушені були розійтися і жити в різних містах чи країнах, то вони брали монетку і ділили її навпіл. І коли згодом одному із них була потрібна допомога іншого, то цей посилав свою половину цієї монетки, яка доповнювалася. Після цього ставало зрозуміло, що ця вістка від нього. Ця поділена монетка називалася «символ», тобто поділена навпіл. Водночас, символ означає немовби знак, який вказує на щось, який мусить бути чимось доповнений, бо інакше – це просто поділена монетка або частка. У літургійному житті ми вживаємо багато символів, але, якщо не розуміти того, на що вони вказують, тоді це просто символ, малюнок, або ж це просто галузка верби чи пальми. Ми освячуємо вербову гілку, вітаючи нашого Господа, нашого Царя, Який гряде в Єрусалим, як кажуть літургійні тексти, на вольну страсть.
У Євангелії ми читаємо, що такою ж галузкою, щоправда з оливкового дерева, вітали Ісуса. Оливкове дерево – це особливе дерево, яке може рости у важких умовах, але потребує декількох років, щоб дати перший плід. Тобто, щоб дати перший плід, це дерево потребує спокійних років, потребує миру. Оливкове дерево є символом мирних літ, миру. Про оливкову гілку ми чуємо, коли розповідається про кінець потопу і початок нового творіння. Саме голуб з оливкової гілки сповістив про закінчення потопу і про примирення людства із Богом. Так же само оливковим віттям вітали царів, які в’їжджали, входили в Єрусалим, які несли мир після перемоги. Тому оливка до певної міри є символом перемоги. Дуже важливо, що оливкова олія використовувалася для помазання царя на царство, тобто обрання, покликання і поставлення царя.
І ось ми читаємо, як Ісус входить в Єрусалим. За Ним спочатку йшли юрби народу, а потім стали з підозрою придивлятися книжники і фарисеї. Згодом, коли Ісус не хотів відповідати народним уявленням про царя, ці люди відвернулися від Нього. Вони були готові піти за Ним, якби тільки Він закликав, якби тільки Він повів їх на ворогів, а ворогами вважали і римлян, а також і колаборантів, які з ними працюють, зокрема митарів. Але Ісус не закликає брати зброю. Ісус бореться із самим головним ворогом – гріхом та його наслідком – смертю. І Він, власне, говорить, що Царство Боже починається з покаяння, з особистої переміни. І багато людей відходять від Нього, бо Він не відповідає їхнім уявленням про те, яким має бути помазаник. І вони хочуть не цього царства…Але Ісус входить в Єрусалим і частина людей думає про те, що можливо Він схаменувся. Поруч з Ісусом знаходяться і учні. Вони завжди були біля Ісуса, бачачи більше, ніж прості люди, яких Він навчав. Учні переконані в тому, що Він – Месія. Учні знали про те, що їх чекають труднощі і випробування, але були переконані в тому, що Ісус переможе. Ми знаємо також, що саме хрест Ісуса перекреслив всі їхні очікування. Вони на це не сподівалися і порозбігалися від Нього. Ісуса вітають великі юрби народу. Багато людей тримають пальмове гілля. І всі захоплено вітають Ісуса, а потім, не менш переконливо, будуть кричати: «Розіпни Його!» Вони зачарувалися, а потім розчарувалися, як це, на жаль, часто буває з нами. Присутні там також і жінки, які можливо всього не чули і не знали, але саме вони залишаться вірними Ісусу аж до кінця. Вони йдуть слідом за Ним і Хресною дорогою, дивлячись, а де ж Його поклали. Вони намагаються віддати Йому належне, оскільки Він був похований нашвидкоруч.
Ось власне пальмова гілка нагадує нам про мир, якого просто немає без миру з Богом. Вона нам нагадує і про наші обіцянки, які ми давали Ісусу, зокрема в Таїнстві Хрещення. Ось пальмова гілка або ж верба якраз нагадує нам про те, що ми зустрічаємо нашого Царя і Спасителя. Легко Його вітати, коли все спокійно, коли все добре, коли всі так роблять. Але про те, що вірність Йому, як Цареві і Богу, проявляється якраз в таких моментах, коли Він залишається сам. Освячена вербова гілка – немовби запрошення для Бога прийти у наше життя і стати нашим Царем».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
За матеріалами відеоблогу для Фейсбук-сторінки Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ
Повязані записи
