Остання неділя перед початком Великого посту іменується неділею прощення. У цей день ми, як справжні християни, маємо прощати одне одному всі образи. Ми маємо відкрити своє серце і наповнити його любов’ю, смиренням і покаянням. Адже початок Великого посту – це початок духовної мандрівки, яка має привести нас до глибокого очищення. Піст – це час посиленої молитви за наших воїнів, лікарів, волонтерів, за весь український народ, який переживає часи важких випробувань. Отже, прощайте своєму ближньому всі провини. Господь звертається до нас, кажучи: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам» (Мт. 6, 14). Про піст, як час поглибленої молитви, як спосіб боротьби на духовному і національному фронті, розмірковує сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич) протоієрей Ігор Цмоканич:
«Дорогі брати і сестри! Хтось зробив таке порівняння про те, що життя – це, як супермаркет: ти ходиш, складаючи все до кошика, і забуваєш, що на виході (на касі) треба буде за все заплатити. Дуже часто у супермаркеті, та й в інших магазинах, ми купуємо багато зайвих речей, далеко не тих, за якими прийшли. Чому так відбувається? У супермаркетах дуже часто грає голосна музика, яка не дозволяє нам чути самих себе, яка призводить до того, що ми забуваємо те, за чим власне прийшли, і що нам, насправді, потрібно. І таким чином щось подібне відбувається і в житті. Ми живемо і навколо нас є надзвичайно багато різного шуму, і ми забуваємося, і ми не чуємо найголовнішого. І ось, власне, піст – це нагода побути в тиші, в якій до нас промовляє Господь. Піст є для того, щоб ми позбулися всього зайвого, позбулися того, що нас обтяжує. У Писанні є такий вислів: «Зажиріло серце». Йдеться про ізраїльтян, про Божий народ, який через блага Святої землі, через добробут, через комфорт став нечуйним до ближнього, нечуйним один до одного, нечуйним до справедливості. Піст є для того, щоб це «зажиріле серце» розм’якшити, щоб зробити його більш уважним. А для цього потрібно позбутися всього зайвого шуму. Дуже важливо є підкреслити той факт, що наша духовна боротьба з усім зайвим, з усім недобрим, з усім штучним накладається на боротьбу, яку веде наш народ.
Піст – це боротьба на всіх фронтах: на духовному, на національному. І тому пам’ятайте саме про це, що кожний із нас воює на своєму місці. Піст є для того, щоб ми з одного боку навчили себе обмежувати, а з іншого маємо навчитися ділитися з тими, хто цього найбільше потребує. Нехай для вас цей піст буде не просто дієтою. У період посту ми маємо вивільнити місце для добрих діл, для ділення з ближнім, для ділення з тими, хто цього потребує: це і біженці, через яких до нас стукає Бог; це наші воїни, які потребують нашої підтримки, як матеріальної, так і молитовної.
Час посту – це час поглибленої молитви. І ця молитва мусить бути молитвою чування, яка має бути напруженою. Ми маємо тримати небо над тими, хто нас захищає. Нехай піст для нас стане поверненням до себе справжніх, до справжньої Батьківщини. І так же само важливо є обмежити себе у перегляді новин, щоб не утворився певний дисбаланс: п’ятнадцять хвилин читаєте новини, а двадцять хвилин молитеся. Бо коли ми молимося, то, насправді, впливаємо на ситуацію. Коли ми читаємо новини, то, інколи, нас охоплює безпорадність. Не залишайте місця для смутку. Нехай піст і молитва відродить і скріпить нашу надію, нашу віру, нашу довіру Богу. Всіх закликаємо до боротьби, а боротьба національна виграється тоді, коли ми здобуваємо і духовні перемоги».
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами відеоблогу прот. Ігоря Цмоканича для Фейсбук-сторінки Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ
Повязані записи
