Учора ми вшановували пам’ять Усіх святих. Про те, що означає бути святим, чи можна досягнути такого стану в сучасному світі, що означає святкувати іменини, розмірковує сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич) протоієрей Ігор Цмоканич:
«Дорогі брати і сестри! День Зіслання Святого Духа – це День народження Церкви. А тиждень після Зіслання вшановується пам’ять Всіх святих. Але можна сказати, що день Всіх святих – це свого роду іменини, бо колись ім’я давалося, як побажання. Вже у християнську добу, коли дитині давалося ім’я якогось святого, або ж людини, яка прославилася чи то життям, чи свідоцтвом, тим самим бажалося наслідувати чесноти цього чи іншого святого. Але, водночас, призивалося заступництво цього святого перед Богом за дитину. І, власне, в цьому і полягають іменини, щоб ще раз згадати про своє покликання, ще раз вшанувати свого святого заступника перед Богом. Існують святі, імена яких прославлені, і ми їх згадуємо впродовж року. Але є і імена, які прославлені невідомими нам християнами. І тому можна сказати, що у день Всіх святих всі ми святкуємо свої іменини.
А що означає бути святим? І почнемо досить таки здалеку. Найперше, згадаймо біблійну розповідь про те, що людина сотворена на Образ і Подобу Божу. Вислів «подоба» вказує на покликання людини ставати дитиною Божою, дивлячись на Отця Небесного, уподібнюючись до Нього. І тому через усе Писання проходить заклик «бути як»… У Книзі Левіт читаємо: «Тож маєте бути святими, бо Я святий» (Левіт 11,45). А у Євангелії від Матея можемо натрапити на такі рядки: «Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Мт.5,48). А Євангеліє від Луки подає нам це так: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк.6,36). Ми уподібнюємося до Бога, намагаючись наслідувати Його у любові, милосерді. І саме в цьому полягає святість, бо святість – це, немовби, природа Бога. Святість – це абсолютно інакше, що тут, на землі, немає ніякого порівняння. Бог є святий, тобто абсолютно інакший. Пророк Ісая споглядає цю святість Божу, на яку не можуть споглядати найчистіші і найсвятіші істоти, – херувими, і тому закривають своє обличчя крилами. Але, водночас, цей святий і могутній Бог – це найвище добро. Так, святість пов’язується з благістю Божою.
Але дуже часто в Писанні ми чуємо, що святими можуть називатися дні, речі, люди і місця. Дуже часто ми думаємо, що святий – це щось ідеальне. Ні. Святий, коли це відноситься до людей, речей чи місць, означає відокремлений для Бога, відділений для Бога, тобто те, що тут, на землі, вказує або ж відображає Божу святість. Святі люди, ті, кого ми почитаємо, як святі, – це не завжди ідеальні люди. Адже людина часто буває немічною. І святість не вимірюється кількістю, балансом добрих чи поганих діл, але, власне, святість людини – це наскільки вона віддзеркалює святість Божу. Бути святим – бути інакшим. Так, святі – це ті, які свідчать Бога у цьому світі, який дуже часто живе далеко не за законами Божими, у якому багато несправедливості. Тому бути святим – це бути інакшим, а, відтак, жити за законами Божого Царства. Але бути святим означає конфлікт з оточенням, якого дуже часто бояться люди, і ідуть на компроміс зі злом. А компроміс зі злом – це якраз і означає зректися свого покликання, адже всі ми покликані бути святими, бути дітьми Божими. І зараз наша Церква стоїть завдяки вірності перших християн. До речі, віра – це, найперше, вірність Богу завжди. Часи минають, але дуже часто християни зрікаються Христа. І вони роблять це не з огляду на якісь страшні випробування, а через те, що більшість соромиться Христа, бо світ тепер інакший. У своєму Посланні апостол Яків каже: «Хіба не знаєте, що дружба світу цього, – то ворожнеча проти Бога?» (Як.4,4). Багато хто зрікається Христа не через якісь великі погрози, але тому, що боїться позбутися цього свого комфорту і спокою».
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами відеоблогу для Фейсбук-сторінки Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ
Повязані записи
