Багато із нас дуже часто задають собі питання: «А для чого я живу? Яку місію я маю здійснити у своєму житті, щоб спастися, осягнути Царство Небесне?». Кожна людина прийшла у цей світ не просто так. Кожного із нас Господь обдаровує якимось талантами і провадить обраним шляхом. Для чого? А для того, щоб протягом нашої земної мандрівки, на тому життєвому винограднику, ми принесли добрі плоди. Що це означає? У Євангелії від Матея читаємо: «Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих. Всяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в вогонь кидають» (Мт. 7:18-19). А далі євангелист продовжує: «За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх» (Мт. 7:20). Будуймо своє життя разом з Господом, бо укінці нашого життя Він буде судити нас саме по наших добрих вчинках. Протягом свого життя ми повинні відкрити своє серце і прийняти плоди Духа Святого. У Посланні до Галатів апостол Павло каже: «А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість». Найперше, звісно, наше серце має бути сповнене любов’ю до Бога, до свого ближнього.
Про те, що означає «бути плідними», як ділитися своїм життям з іншими, творити добрі діла розповідає капелан громадської ініціативи «Дрогобиччина SOS», сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич) протоієрей Ігор Цмоканич:
«Давайте повернемося до того моменту, коли Бог сотворив людину – чоловіка та жінку. Сотворив на образ і подобу Божу і дав їм першу заповідь: «Плодіться, розмножайтеся і населяйте землю». І тут є декілька важливих моментів, уроків для нас. Заповідь «Плодіться і розмножайтеся» – це заповідь не тільки про дітей, хоча і про них також, бо саме вони виправдовують життя і існування певних людей. Але ця заповідь все ж таки, найперше, про те, що ми покликані бути співтворцями. До речі, цікаво, що грецькою мовою «творець» – «поетес», тобто поет. Усі ми з вами покликані проявляти отой образ Божий і подобу, закладені у нас у творчості, творенні. Ця перша заповідь є про те, що наше життя має бути виправданим, воно не може бути безплідним. Так, помирають усі, але справжня біда і трагедія полягає у тому, що не всі живуть. Є багато людей, які так і не встигають пожити. Бо життя – це тільки тоді, коли людина вміє ділитися. Життя – це тільки тоді, коли воно не є даремним. Найгірше за смерть – це коли людина, здається, прожила, скористалася з усього, з чого тільки можна було скористатися, спожила усі ресурси, – померла і ніби її і не було. Це, насправді, гірше за смерть.
Ми можемо побачити із Євангелія, коли Господь розповідає про Страшний суд: Бог буде судити не по тому, що людина зробила поганого, бо те все завжди можна виправдати, навіть зло можна обернути на добро через прощення, а Він нас буде судити по тому, чи ми хоча би щось зробили доброго, чи наше життя не було даремне. Життя – це немовби, як талант, який Бог дає. Ми можемо його закопати, якщо витрачаємо життя тільки на себе, на задоволення своїх базових фізіологічних потреб чи амбіцій. Життя – це талант, який помножується, коли ним діляться. Усі ми покликані бути плідними. Колись у давнину безплідність вважалася прокляттям, великим Божим покаранням, але ми розуміємо, що це не зовсім так. Натомість, можна сказати однозначно те, що коли віра є безплідна, коли вона не плодоносить добрими ділами, – це, насправді, велике прокляття не тільки для самої людини, але дуже часто і для тих, хто навколо неї. Отож, пам’ятайте, що життя не має бути змарнованим тільки на себе. Пам’ятайте, що нас будуть судити не стільки по тому, що ми зробили поганого, а по тому, чи ми зробили хоча би щось доброго, чи наше життя було виправданим. Життя має бути плідним: на добрі діла, любов, співчуття, допомогу. Життя має бути плідним на ділення тим, що кожному Бог щиро дарував».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
За матеріалами відеоблогу прот. Ігоря Цмоканича для ресурсу «Варто – Галицькі Новини»
Фото – із Фейсбук-сторінки прот. Ігоря Цмоканича
Повязані записи
