Євангелист Лука розповідає нам про подію, яка сталася після Воскресіння Ісуса Христа. Описується подорож двох апостолів дорогою до Емауса. Сповнені смутку, відчаю, і, можливо, розчарування, вони йдуть з Єрусалиму до Емаусу. А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Ісус наблизився до них. Але очі і серця їхні спочатку не змогли впізнати свого Учителя. І ось лишень після тривалої дискусії під час подорожі, вони разом зайшли в оселю. І от, як Ісус був за столом з апостолами, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. Тоді відкрилися в них очі, і вони Його пізнали. Так же само і для нас, християн, важливо пізнати Господа на своєму життєвому шляху. Важливо відкрити двері свого серця і запросити в свою духовну оселю Воскреслого Христа. Про те, що означає пізнати Христа, та Євхаристію, як спосіб єднання з Христом, розповідає настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці Івано-Франківської єпархії ПЦУ (с. Коршів) протоієрей Миколай Гелетюк:
«У Євангелії від Луки ми читаємо про подорож двох апостолів, які належали до числа сімдесяти. Вони долали дорогу від Єрусалиму до Емаусу, а це приблизно одинадцять кілометрів. Апостоли були дуже сумними і стривоженими у зв’язку з подіями, які в останні дні мали місце в Єрусалимі. І ось сам Господь, під виглядом подорожуючого, пристає до них в дорозі. Ісус запитав їх про те, чому вони повні смутку. І ось апостол Клеопа, що належав до числа сімдесяти, розповідає про те, що сталося цими днями: «Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?» (Лк.24,18). І Він спитав їх: «Що таке?» (Лк.24,19). Вони ж йому відповіли: «Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім – ділом та словом перед Богом і всім народом, – та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп’яли. А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!» (Лк.24,19-21). А далі апостоли розповіли про жінок, які прийшли до гробу, а опісля, – і про те, що гріб відкритий, і тіла Господа немає.
Дорогі брати і сестри! Ось ця подорож двох апостолів із Єрусалиму до Емаусу – це символ мандрівки кожної людини у земному житті з Богом. Кожна людина у цьому земному житті проходить цю подорож – від колиски до домовини. Ця подорож називається життя. На цій життєвій дорозі дуже часто ми йдемо засмученими, з опущеними головами, і думаємо про те, а чому стається так, а не інакше? І сам Господь зустрічається на дорозі життя кожної людини. І ця зустріч з Господом має обов’язково відбутися в житті кожного християнина, який прагне цієї зустрічі. Але часто стається так, що ця зустріч може відбутися, але ми можемо не впізнати Господа. Що означає пізнати Христа? А це означає мати особисті стосунки з Господом. Не просто про Нього знати, а знати Його безпосередньо. Ми маємо не розминутися з Господом на цій мандрівці земного життя, який прагне цієї зустрічі і хоче переміни нашого життя.
І ось в цій мандрівці Господь починає роз’яснювати Писання, кажучи про те, що хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу. І в цей час в них палало серце. Чому? А тому, що сама бесіда з Господом, саме пояснення Слова Божого привело до того, що серце апостолів запалало. Якщо до цього моменту їхнє серце було сповнене відчаю, суму і безвиході, то зараз воно запалало. Але, не зважаючи на це, апостоли ще не впізнали цього подорожуючого, який пояснює Писання. І ось коли Господь ввійшов з Ними в оселю, і аж тоді апостоли впізнали Його при ламанні хліба. І ось в цей момент вони впізнають Його.
Наскільки важливою в житті християнина є Євхаристія. Наскільки важливим є єднання з Христом. Чи можливо пізнати Христа без святої Євхаристії? Чи можливо з’єднатися з Христом без святого Причастя? Ні. Це неможливо. Якщо в нас відсутнє єднання з Христом у святій Євхаристії, то це говорить про те, що ми не пізнали Його. У Євангелії від Івана Господь каже: «Хто споживає Тіло моє і Кров мою п’є, той у мені перебуває, а я – в ньому» (Ів.6,56). А перед тим Ісус говорить: «Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі» (Ів.6,53). Тут йдеться про нове життя – життя з Богом, життя вічне».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
За матеріалами відеоблогу на платформі Youtube
Повязані записи
