Ще одна неділя відділяє нас від Великого посту – неділя про Страшний суд. Святе Писання нагадує нам, що у другому пришесті Христа кожен із нас буде відповідати за власні вчинки, прийняті рішення. Про те, чи насправді Боже судилище є страшним для християнина розмірковує протоієрей Назарій Лозинський, декан богословського факультету Львівської православної богословської академії ПЦУ:
“Неодноразово у Святому Письмі Нового Завіту ми із вами бачимо нагадування про те, що колись прийде час і нам доведеться постати перед лицем Божим. Чи це буде в час нашого відходу у Вічність, як це говорять євангельські притчі, чи це буде під час загального Суду, як про це сьогодні говорить Євангеліє, але цей час достеменно перед нами настане. Ми чули притчу про мудрих і нерозумних дів, які зустрічали Жениха. Одні з них встигли зустріти, а інші не встигли. Ми знаємо притчу про таланти, коли прийшов Господар перевіряти, хто як користувався Його дарами, чи примножив їх, чи зберіг, а чи може нічого з ними не робив. Ми знаємо притчу про виноградаря і виноградник, коли виноградар прийшов для того, щоб отримати зі своїх плодів урожай. І ми знаємо слова Христа, Який говорить: “Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!” (Мф. 25:13). Ці слова традиційно пов’язують із нашою смертю, бо насправді ніхто із нас не знає ні дня, ні години своєї смерті, ніхто із нас не знає ні дня, ні години смерті наших близьких. Ми можемо передбачати цей час, коли людина тяжко хворіє, і ми розуміємо, що от-от прийде по її душу ангел смерті. Але, чи це буде сьогодні, чи завтра, чи післязавтра, чи це буде зранку, в обід чи ввечері – ми цього не знаємо. І завжди смерть приходить несподівано, як би ми не були готові до її приходу. Те саме стосується і моменту приходу Христа на Землю, другого приходу Христа на Землю і Страшного Суду. Євангеліє подає ознаки того, коли прийде Христос судити світ. Сам Спаситель каже нам: “Бо повстане народ на народ, і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод … вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм … І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть навпроти батьків, і їм смерть заподіють” (Мк. 13: 8-12). Але ми бачимо, що протягом історії таких нещасть було безліч. Зрештою, сьогодні ми живемо в час, коли можемо це відчути сповна. На нашій землі триває війна, і брат іде на брата, а світ потерпає від хворіб. Тому це не основні ознаки приходу Христового. Тож Спаситель дає нам більш детальні ознаки Свого приходу і чи не найяскравішою ознакою цього є наша віра. “Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?” (Лк. 18: 8),– таке риторичне питання ставить Христос. Віра між людьми змаліє і дуже мало буде тих, хто віруватимуть у Бога. Є, звичайно, ще й інші ознаки, наприклад, повинен бути відбудований Єрусалимський храм, що був зруйнований римлянами близько 70 року нашої ери і антихрист, який прийде, має сісти в цьому храмі і оголосити себе Богом. Це останній антихрист, а не ті віровідступники, про яких говорить святий Іоан Богослов, коли каже: “Діти остання година! А що чули були, що антихрист іде, а тепер з’явилось багато антихристів, з цього ми пізнаємо, що остання година настала! Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залишилися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші … Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що відрікається Отця й Сина! Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає Сина, той має Отця” (1Ін. 2: 18-23).
Ми можемо назвати багатьох людей, яких вважали антихристами у світі перші християни. Імператора Нерона вважали за антихриста, інших імператорів, які були гонителями християн, теж вважали антихристами. Диктаторів, тиранів так само вважали антихристами. Зрештою, саме в цьому контексті боговідступництва можемо сміливо називати антихристом і Леніна, і Сталіна, й інших сучасних диктаторів. Але я хочу повернутися від цього сумного моменту до радіснішого для нас, до останнього суду. Ми його називаємо страшним, бо його опис виглядає страшно: Христос-Суддя сидить на троні і судить увесь всесвіт, гріхи кожного виявляються, сором кожного виявляється. Але для нас християн друге пришестя Христа насправді є радісним, а не сумним і страшним. Справжні християни чекають цього пришестя. Хто буде стояти перед Христом на Страшному Суді? Відповідь на це питання дає сам Ісус Христос, кажучи: “Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя” (Ін. 5: 24). Що це означає? Ті люди, які слухають слово Христове, вірять в Бога, і виконують Його волю, за цією обітницею Спасителя, на суд не приходять, вони вже потреби у страшному суді не мають. Це ті люди, які не просто вірять у Бога, бо в Бога вірять дуже багато людей: мусульмани, наприклад, вірять в Бога і ті, які сповідують інші релігії, так само вірять у Бога. Але крім віри в Бога, потрібно слухати слово Христове, тобто бути християнами. Отже християни, які вірять в Бога і слухають Христа на суд не приходять. Тож що означає слухати Христа? Це так само, як ми говоримо до дітей: слухайся тата і маму. Ми не маємо на увазі, що діти повинні просто чути тата і маму, але виконувати те, чого вчать тато і мама. Тому слухати Христа означає виконувати те, чого вчить Христос. Тобто християни – це ті, які вірять у Бога, слухають Його і виконують те, чого вчить Христос. А насамперед – заповіді любові. Якщо ми такі християни, то не матимемо потреби вставати на суд, а відразу перейдемо від смерті в життя, бо жили з Христом уже на землі, то й по смерті переходимо в життя з Ним. Хто ж тоді постане на Страшному Суді, про який ми сьогодні слухали? Це ті християни, які вірять в Бога, але не слухають Христа, а також і ті люди, які жили до Христа. Так само постануть на Суд і ті, які жили після приходу Христа, але не прийняли Христа з різних причин: можливо, не чули ніколи про Нього (бо я впевнений, що і на сьогоднішній день на Землі живуть люди, які ніколи не чули про Христа; звичайно, вони тільки через це не заслуговують пекла, тоді Бог був би несправедливим і злим, але такого бути не може). І ось ці люди стають на Суд, але навіть їм Господь дає дуже великі можливості виправдатися. Зверніть увагу, що на Суді Христос не ставить питання про щось неймовірне. З різних міфів, легенд різних народів світу ми можемо бачити народних героїв, казкових, легендарних епічних героїв, наприклад Геракла.
В грецькій міфології перед ним було поставлено 12 завдань, він вчинив 12 подвигів. Перед нами ніхто не ставить завдань звершити надзвичайні подвиги. Всі ці питання, які ставить Христос людям на Страшному Суді стосуються того, що доволі легко виконати. Хіба важко дати їсти голодному, чи склянку води спрагненому? Чи важко піти відвідати хворого? Чи важко дати комусь одяг? І от на суді Христос саме про це запитує людей. Значить, на цьому суді людям, які не жили з Христом, буде можливо виправдатися добрим ділом. Якщо за життя вони попри свої злі справи нагодували голодного, напоїли спраглого, відвідали хворого і зробили це щиро і з любов’ю, то вже цим вони можуть бути виправдані. І в цьому велика глибина Божого милосердя. Це так само, як суд над Содомою і Гоморою, коли Авраам просив Бога про праведників у цих містах. Якщо би в цих містах знайшлося хоча б 10 праведників, то терези справедливості Божої були б переважені в сторону добра і ці міста не були б зруйновані. Отже, Боже Милосердя настільки велике, що навіть невеликі добрі діла людини, вчинені щиро і з любов’ю, можуть переважити терези життя на Страшному Суді. У сьогоднішню неділю, що є підготовчою до великого посту, я бажаю всім нам найперше, щоб ми на суд не приходили, а перейшли від смерті до життя. Але якщо доведеться нам стати на суд, якщо десь наше життя минуло не з Христом, і ми не заслужили перейти відразу до життя із Богом, то нехай на цьому суді у кожного з нас виявляться ці невеликі, але щирі добрі діла, щоб ми почули від грізного але люблячого Судді: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу” (Мф. 25: 34)”.
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
