Психологічна стійкість – це одна з чи не найважливіших здатностей реагувати на світ, довкола нас. Це здатність бачити у викликах можливості рухатись, розвиватися, досягати власних цілей, реалізовувати свою мету і мрію. Психологічна стійкість дозволяє нам не стати заручниками зовнішніх обставин. Кожному з нас доводиться зустрічатися із перешкодами, на шляху до реалізації своїх життєвих цілей. Світ у якому ми живемо не до кінця прогнозований, щодня з нами трапляються речі, про які ми навіть не думали вчора. Відповідно, виклики, з якими зустрічається наша психіка, особистість, іноді здатні вимагати від нас більше, аніж ми здатні у певну мить запропонувати. Отже. наша з вами стійкість, понад усе, це здатність реагувати у певний спосіб на виклики з якими доводиться зустрічатися у нашому житті. Але реагувати у такий спосіб, який дозволяє нам виходити із кожного випробування у кращій формі, аніж ми були до цього. Уміння вчитися із власних помилок. Не зупинятися перед, здавалося б, певними провалами. Не відмовлятися від своєї мрії. Все це дозволяє нам забезпечити особливий механізм, особливу здатність людини, яку ми називаємо стійкістю. Вистояти. Правильно реагувати на все, що відбувається навколо нас. Щоб дійсність сприяла нашому зростанню.
Мені здається, що одне з найголовніших усвідомлень людини полягає у розумінні того, що це – мій час. Тобто історичний період, у якому я живу, найбільше пасує для мого розвитку, це накращий час для мого зростання. І якщо це мій час,то я маю знайти достатньо ресурсу, щоб перетворити цей час на період мого становлення. Становлення особистості, яка також може знайти у собі достатньо ресурсу, щоб ділитися з іншими. Ти не заручник, ти композитор, який створює симфонію свого життя. У житті людини завжди достатньо трагедій. у історії людства завжди достатньо викликів. Але вони завжди будуть зустрічатися із нашим ставленням індивіда до того, що діється довкола нас. І це вирішально. І воно надає значення, смислу, сенсу того, що відбувається довкола нас. Варто згадати Віктора Франкла і його людину у пошуках сенсу. І багато інших людей, яким вдавалося долати нездоланні виклики. Бо їхнє ставлення дозволяло у момент виклику, знаходити можливості для розвитку. Не замкнутися у собі, не відмежуватися від потреб інших людей. Життя – це таки рух. Відтак,для людини,яка хоче вистояти, то варто собі часто повторювати: “якщо життя – це рух, то стань рухом”, влийся у рух і рухом рухай. Це твоє життя, це твій час. Твоє ставлення є вирішальним, воно надає барви, сенсу всьому, що відбувається довкола мене.
Самотність – це одна з найбільших трагедій людини. Щоб вповні скористатися своїм потенціалом, це треба відчувати себе любленим і любити. Це те, що нас захищає від однієї з найважчих криз у житті людини. Людина, яка не відчуває себе любленою постійно шукатиме механізмів компенсації. Це так важливо бути долюбленим.
Ми потребуємо інших. Зокрема, щоб нас визнали. Це претензія на значимість. Але тут важливо і помічати інших. У нас стільки можливостей вилікувати чиюсь самотність. І від цього ми теж відчуваємо себе потрібними.
Кілька порад, щоб зберігати психологічну стійкість:
- любити життя
- радіти дрібничкам
- дивитись у світ
- рухатись
- не відмовляти собі у мріях
Повязані записи
