Здавалось би вже всі все написали про піст – починаючи від Отців Церкви закінчуючи сучасними священиками та моральними авторитетами нації, такими скажімо, як світлої пам’яті, Блаженніший Любомир.
Розказали як треба постити, чого не варто робити, від чого бажано утриматись, а що – навпаки робити частіше.
І людина модерна і супер-розумна –яка живе в епоху найсучасніших технологій й штучного інтелекту, Соціальних мереж та динамічних стартапів, швидкісного інтренету і тайм-менеджменту, що вона може знати про піст?
Чи для неї – це лише перелік заборон чи незручностей? Банальна дієта? Чи послідовність якихось особливих духовних практик, на який в неї, ну зовсім не має часу?
В моїй голові визріло трохи питань – які я не боюсь ставити найперше собі, і радо поділюся також разом з Вами. Чесна й щира відповідь бодай на одне з них, не тільки допоможе Вам краще пізнати самих себе, але й по-новому відкрити для себе феномен посту як такого.
Чи піст є в Твоєму бізнес-календарі, чи лише нагадування про Великодні вакації?
Чи стишується хоч трохи Твій життєвий ритм, чи Господь стає на крок ближчим?
Чи занурюєшся Ти бодай на мить в глибину історію Твого життя й історію Твого спасіння?
Чи знаходиш час аби наважитись на мандрівку найбільш дивовижну, назустріч власній душі, зворушливості, мандрівку, що сама по собі, є невпинним пошуком Бога, яка розпочинається дорогою всередину себе?
Як довго вмієш перебувати в цілковитій тиші? Чи маєш тоді відчуття, що поруч Тебе є Він?
Як часто просто проходиш, пробігаєш повз хрест? Що відчуваєш коли дивишся на розп’яття?
Призадума для Тебе – це якесь непотрібне й незрозуміле слово? Чи вмієш Ти залишитися сам-на-сам із власними думками?
Коли Ти востаннє годував когось голодного і тішився разом з ним, коли той нарешті втамував свій голод?
Коли востаннє казав комусь «Вибач»? А коли востаннє говорив це Богові?
І що взагалі, спонукає Тебе сказати оте «Вибач»?
Чи знайоме й трепетне Тобі відчуття очікування чогось великого й прекрасного? Чи маєш у серці надію, на те, що добро переможе зло у будь-якому випадку?
Як часто перебуваєш у сумніві й зневірі? Кого кличеш на допомогу?
Наскільки віртуальне життя Тобі замінило реальне? Наскільки Ти втратив свою справжність, і наскільки хочеш виглядати ідеальним для інших?
Коли Ти востаннє плакав? Коли Тобі було за щось справді дуже прикро й соромно?
Скільки часу в день маєш для Бога? Десять хвилин, п’ять хвилин, чи одну годину на тиждень у неділю?
Чи задоволений Ти зі свого життя? Чи Твій напружений графік дозволяє Тобі думати про життя духовне?
Коли востаннє Ти відчував лагідне умиротворення всередині себе?
Чи вважаєш себе благословенним? Чи вмієш приносити у серця інших мир?
Чи вмієш Ти любити? Навіть якщо незручно, боляче і немає жодного сенсу?
За що Ти найбільше вдячний?
Чи мав Ти нагоду обійняти сьогодні бодай одну людину? Чи побачив Ти у ній частинку Бога?
Як думаєш, про що думав Бог, коли творив гори? І коли знав що якось Він помре на одній із них?
Як уявляєш собі воскресіння? Чи взагалі віриш у Господні дива – малі й великі, щоденні й ті які змінюють не лише історію Людства, а й історію Твого життя?
Віриш, що Господь помер і воскрес також і заради Тебе? І що Він ніколи про це не пожалів?
Думаєш, Любов має межі?
Автор: Іванка Захаревич
Автор світлини – Vijesh Kumar