Письменниця Іванка Захаревич: “Питальник на піст від сучасної мирянки”

Здавалось би вже всі все написали про піст – починаючи від Отців Церкви закінчуючи сучасними священиками та моральними авторитетами нації, такими скажімо, як світлої пам’яті, Блаженніший Любомир.

Розказали як треба постити, чого не варто робити, від чого бажано утриматись, а що – навпаки робити частіше.

І людина модерна і супер-розумна –яка живе в епоху найсучасніших технологій й штучного інтелекту, Соціальних мереж та динамічних стартапів, швидкісного інтренету і тайм-менеджменту, що вона може знати про піст?

Чи для неї – це лише перелік заборон чи незручностей? Банальна дієта? Чи послідовність якихось  особливих духовних практик, на який в неї, ну зовсім не має часу?

В моїй голові визріло трохи питань – які я не боюсь ставити найперше собі, і радо поділюся також разом з Вами. Чесна й щира відповідь бодай на одне з них, не тільки допоможе Вам краще пізнати самих себе, але й по-новому відкрити для себе феномен посту як такого.

Чи піст є в Твоєму бізнес-календарі, чи лише нагадування про Великодні вакації?

Чи стишується хоч трохи Твій життєвий ритм, чи Господь стає на крок ближчим?

Чи занурюєшся Ти бодай на мить в глибину історію Твого життя й історію Твого спасіння?

Чи знаходиш час аби наважитись на  мандрівку найбільш дивовижну, назустріч власній душі, зворушливості, мандрівку, що сама по собі, є невпинним пошуком Бога,  яка розпочинається дорогою всередину себе?

Як довго вмієш перебувати в цілковитій тиші? Чи маєш тоді відчуття, що поруч Тебе є Він?

Як часто просто проходиш, пробігаєш повз хрест? Що відчуваєш коли дивишся на розп’яття?

Призадума для Тебе – це якесь непотрібне й незрозуміле слово? Чи вмієш Ти залишитися сам-на-сам із власними думками?

Коли Ти востаннє годував когось голодного і тішився разом з ним, коли той нарешті втамував свій голод?

Коли востаннє казав комусь «Вибач»? А коли востаннє говорив це Богові?

І що взагалі, спонукає Тебе сказати оте «Вибач»?

Чи знайоме й трепетне Тобі відчуття очікування чогось великого й прекрасного? Чи маєш у серці надію, на те, що добро переможе зло у будь-якому випадку?

Як часто перебуваєш у сумніві й зневірі? Кого кличеш на допомогу?

Наскільки віртуальне життя Тобі замінило реальне? Наскільки Ти втратив свою справжність, і наскільки хочеш виглядати ідеальним для інших?

Коли Ти востаннє плакав? Коли Тобі було за щось справді дуже прикро й соромно?

Скільки часу в день маєш для Бога? Десять хвилин, п’ять хвилин, чи одну годину на тиждень у неділю?

Чи задоволений Ти зі свого життя? Чи Твій напружений графік дозволяє Тобі думати про життя духовне?

Коли востаннє Ти відчував лагідне умиротворення всередині себе?

Чи вважаєш себе благословенним? Чи вмієш приносити у серця інших мир?

Чи вмієш Ти любити? Навіть якщо незручно, боляче і немає жодного сенсу?

За що Ти найбільше вдячний?

Чи мав Ти нагоду обійняти сьогодні бодай одну людину? Чи побачив Ти у ній частинку Бога?

Як думаєш, про що думав Бог, коли творив гори? І коли знав що якось Він помре на одній із них?

Як уявляєш собі воскресіння? Чи взагалі віриш у Господні дива – малі й великі, щоденні й ті які змінюють не лише історію Людства, а й історію Твого життя?

Віриш, що Господь помер і воскрес також і заради Тебе? І що Він ніколи про це не пожалів?

Думаєш, Любов має межі?

Автор: Іванка Захаревич

Автор світлини –  Vijesh Kumar