Письменниця Тейлор Колдуел одного разу сказала: “Різдвяна істина полягає у тому, що ми ніколи не залишаємось самотніми”. Попри усі життєві труднощі, усі маленькі та глобальні трагедії, які нам доводиться переживати щоденно, Різдво є символом світла й тепла, символом народження Спасителя, який прийшов у цей світ, щоб врятувати його, а найголовніше – врятувати нас від нас самих, від тих деструктивних факторів, які ми часто приносимо у свій дім, тим самим засмічуючи його гнівом й злобою. Різдво є живим символом того, що Христос ніколи нас не залишає, що Він пліч-о-пліч з нами кожної миті протистоїть злу та ненависті, силою своєї Любові виборює нас у смерті, перетворюючи її на нерухому тінь, яка приречена стати попелом. Якими ж є наші головні завдання перед Різдвом?
Завдання №1. Згадати, ким ми є насправді. Доросле життя і серйозні проблеми часто перетворюють нас на роботів, які живуть тільки матеріальними цінностями. Ми перестаємо вірити в дива, на які чекали в дитинстві. Життя для нас перетворюються на безкінечну біганину за успіхом, грішми, кар’єрою. Ми стаємо самотніми у середовищі багатьох людей, чужих нам, морально і ментально далеких від нас. Ми стаємо тими, кого раніше боялись, втіленням своїх найбільш моторошних снів. І часто в дзеркалі не впізнаємо самих себе. Антуан де Сент-Екзюпері у своїй книзі “Маленький Принц”одного разу сказав: “Нехай це будуть будинок, зірки або пустеля – найпрекрасніше в них те, чого не побачиш очима”. На Різдво ми знову повинні згадати, що ми просто діти в оболонці дорослих людей, яка часто заважає нам вільно дихати.
Завдання №2. Більше цінувати свій дім, свою родину, коханих та друзів. Надзвичайно негативною рисою багатьох із нас є те, що ми завжди сприймаємо все, що дає нам Господь, без щирого духовного ентузіазму. Але одного дня, коли опиняємось далеко від свого звичайного життя, усвідомлюємо, як багато втратили. Навіщо нам будинок, який ніколи не стане справжнім домом? Навіщо нам люди, які випромінюють лише зло, в яких замість крові – жовч? Вони ніколи не стануть нам справжніми друзями, не підтримають нас у скрутні часи… Навіщо нам життя, в якому немає місця для Любові? Воно не має жодного сенсу – ані релігійного, ані філософського… Навчитись цінувати своїх рідних, коханих і друзів, навчитись розуміти, що тепло твого дому не зрівняється навіть із сонячним промінням, яке гріє на Гавайських островах, – це перший крок на тій довгій дорозі, яка веде нас до нас самих, і на якій ніколи неможливо заблукати.
Завдання №3.Навчитись прощати своїх ворогів. Вороги чи то недоброзичливці є у кожного з нас. Ми не можемо подобатись усім підряд. Відомий світовий експерт у царині міжрелігійного діалогу, мій улюблений викладач і справді надзвичайно мудра людина Рабин Джек Бемпорад сказав: “Справжня силою духу володіє не той, хто ненавидить і мстить, а той, хто вміє прощати й не засмічує власне серце усім брудом цього світу”. Різдво є перемогою Добра над злом, світла над темрявою, святом Надії, тому дозвольмо собі бути носіями цієї Надії. Особливо актуальним це завдання є для українців. Наші вороги ніколи не могли і не зможуть нас знищити, бо ми – більше, ніж тіло, ми дух, ми є символом своєї нації, символом життя, ми люди, які борються зі злом у союзі з Богом, люди, чиї молитва і віра є знаменням того, що наші діти і наша земля мають щасливе майбутнє.
Завдання №4. Позбутись свої страхів. Страхи роблять нас слабкими і не завжди впевненими в собі. Вони віддаляють нас від наших мрій, закривають нашу душу від краси світу. Більшість людей відмовляються від свободи через страх, але ми не такі… Цьогорічне Різдво є особливим для українців. Христос Спаситель народжується знову, щоб звільнити нас, щоб знищити усе погане, що нас оточує, що як вірус прагне проникнути в наші душі.
Завдання №5. Впустити Ісуса Христа в своє серце. Хто цей Прочанин у сніжно-білому одязі, який так настійливо стукає у наші двері, який стоїть на вулиці, коли світить палюче сонце, падає холодний дощ чи сипле кришталево-діамантовий сніг? Чому Він нікуди не йде, коли ми не відчиняємо? Чого Він чекає? Він чекає, поки ми будемо готові Його впустити… У Нього багато терпіння, і Він готовий чекати до кінця часів… Але думаю, що пора вже відчинити ці двері… Святий Папа Іван Павло ІІ сказав: “Любов все мені пояснила. В Любові я знайшов відповіді на всі запитання. Тому я захоплюсь Любов’ю у будь-якому Її прояві. В Любові є велич і простота. Простота, яка прагне істини. І саме тому Господь радіє молитвам простих людей, чиї серця чисті. Людей, які не можуть знайти слова, щоб виразити Любов. Заради них Господь прийшов у цей світ і зупинився на краю небуття – прямо перед нашими очима. Можливо, Любов – це хвиля радості. Хвиля, яка сильніша за смерть. Не бійтеся… ніколи!”.
Бажаю усім нашим читачам зустріти Різдвяні свята в колі своїх рідних, коханих та друзів, перезапустити своє серце в новому режимі. І нехай воно занадто багато тужить чи радіє, нехай воно примушує вас відмовитись від усього раціоналізму, який накопичився у вас протягом року, воно того варте. І якщо, не дай Господи, ви заблукаєте чи сядете не на той літак, як Кевін Макалістер із прекрасного фільму “Сам вдома”, воно неодмінно приведе вас додому.
Щасливих свят!
Лідія Батіг
Повязані записи
