Різдвяне послання
єпископа Львівського і Галицького Філарета
всечесному духовенству, боголюбивому чернецтву
і всім вірним чадам Львівської єпархії
Української Православної Церкви
ВОЗЛЮБЛЕНІ У ХРИСТІ
ДОРОГІ ОТЦІ, БРАТТЯ І СЕСТРИ!
Понад 2000 років тому, коли зловіща пітьма гріха охопила все людство і, здавалося, пропала всяка надія на спасіння, звершилася «велика благочестя тайна» (1 Тим. 3:16).
Ясно засяяла Віфлеємська зірка і предивний ангельський спів сповістив людям, що зійшло Сонце Правди, розігнало жахливу пітьму. Сам Єдинородний Син Божий зійшов на землю і став Людиною, не перестаючи бути Богом. У темній печері, в надрах землі поклався в убогі ясла Цар миру. Він бо приніс на землю той солодкий мир, якого так прагнула людська душа, не знаючи, де його знайти. Він прийшов примирити людину з Богом і «благовіствувати мир вам далеким і близьким» (Еф. 2:17), примиривши нас одне з одним і зі своєю совістю. Це – мир, «який перевищуе всякий розум» (Флп. 4:7), він перевищує людське розуміння, бо це – мир благодатний, Божественний, який сповнює душу несказанним блаженством. Це і є Царство Боже, яке є всередині нас (див. Лк. 17:21).
Наскільки близько підходили люди до Христа, наскільки щиро і гаряче вірували в Нього, і старалися в житті здійснювати Його Заповіді, настільки повнішим миром вони насолоджувалися. Цей мир став наче характеристикою справжнього християнина.
Де ж нині той мир Христовий? Навкруг війни, війни, війни… Ось і до нас прийшла страшна війна…
Людство знову обезуміло. Наше сучасне життя нагадує нам життя людей перед Різдвом Христовим: те ж невірство, та ж розпуста, егоїзм, ворожнеча, скотські ідеали, взаємна ненависть, в більшості людей і втрата сенсу життя… Але в нинішній час це куди гірше, ніж було тоді, бо ж до Христа люди не знали ні мети життя, ні дороги до блаженної вічності. А тепер усі беззаконня творять і люди, які називають себе християнами…
Люди зовсім не бажають смирити себе, не бажають бути лагідними, незлобивими, милосердними не тільки у відносинах між собою, але й перед Богом, перед голосом святої Церкви і її канонів. Що може бути гіршого від бажання підкорити нашу віру і Церкву світові, що у злі лежить (див. 1 Ін. 5:19), чи зробити Церкву зброєю своїх пристрастей, використовувати її у своїх особистих егоїстичних вигодах, авторитетом Церкви прикрити осбисті розрахунки із своїми ворогами і противниками.
«Війна людини проти людини є наслідком війни людини проти Бога» – каже святитель Миколай Сербський. Якщо християнський народ, якому відкрита мета людського життя, своїми ж гріхами закриває її від свого розуму і зору, то він сліпне і ним оволодіває безумство. Він шукає мети життя на землі, покланяється ідолам замість Бога, домагається царства земного і знущається над Христом.
Христос не твердив, що не буде війни. Він знав, що далеко не всі послухаються Його: «Не думайте, що я прийшов принести мир на землю, не мир прийшов Я принести, а меч» (Мф. 10:34). Грішники будуть врозумлятися війною як останнім засобом, щоб схаменути їх. Говорячи про війни, Господь плакав (див. Лк. 19:41).
Щоб бути угодним Богові, людина повинна постійно вести війну лише із собою. Якщо ж людина не воює проти себе, то вона воює проти Бога і ближнього.
Замість шукати ворога зовні, треба його шукати в собі, у своїй гріховності,у своїй гордині, у явній нарузі над Заповідями Божими.
Бог є Любов (1 Ін. 4:8), а у нас з дитячих ясел пропагується ненависть. Бог сказав любити ворогів, а ми шукаємо ворога у браті, Бог сказав прощати безконечно і не пам’ятати зла, а платити за зло добром, – а ми ми горимо почуттям помсти і згадуємо давні непорозуміння, нічого не прощаючи… Гріх пропагується як норма. Не дивуймося отже, що і нас досягнув бич Божий, щоб ми схаменулися…
…Прийшов до нас пресвітлий празник Різдва Христового. Тож перед тим, як співати колядки і їсти калачі, покаймося! Адже наш народ складається з нас, хай же кожен розпочне благословенну війну із собою, щирим покаянням, постом і молитвою прожене змія гордині зі свого серця, далеко віджене від себе ненависть і помсту і тоді смиренно в покаянні наблизиться до ясел Смиренного і попросить миру для України, якого всі так прагнемо.
Христос рождаеться!
Славіте!
+Філарет
ЄПИСКОП ЛЬВІВСЬКИЙ І ГАЛИЦЬКИЙ
м. Львів
Різдво Христове 2014/2015
Повязані записи
