Завтра, 12 липня, Церква вшановує пам’ять святих верховних апп. Петра і Павла. З огляду на це, пропонуємо вам ознайомитися з 15 цікавими фактами про життя святого Петра, який будучи простим рибалкою став фундаментом Христової Церкви і рибалкою людських душ.
- Рибалка з маленького містечка. Апостол Петро був рибалкою у Вифсаїді, маленькому містечку на березі Галилейського озера. Одного разу, проходячи берегом озера Христос побачив Петра, який зі своїм братом Андрієм закидав сіті. «Йдіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей» (Мф.4,19), – ці слова звернені до простих рибалок визначили їхню подальшу долю. Вони послідували за Христом і стали Його учнями.
- Став свідком Преображення Христа на Таворі. Святий Петро завжди перебував з Ісусом, ішов за Ним, слухав Його науки, терпів з Ним голод і наругу. Спаситель брав його зі собою, коли оздоровляв дочку Яїра; святий Петро був також свідком Преображення Господнього на горі Тавор. Це він, бачачи славу Христа, в захопленні вигукнув: “Господи, добре нам тут бути!” (Мт. 27, 4). Але, як кажуть святі Отці, треба було, щоб спочатку бачив він Христа у стражданнях і щоб запалав спрагою нести хрест і страждати, бо лише через страждання веде дорога до небесного преображення, до вічної слави і до того неба, де справді “добре… тут бути!”
- Став прикладом у покаянні. Він пізнав свій гріх і заплакав і Бог прийняв сльози покаяння й простив. “Щасливі сльози, – каже святий Амвросій, – які не просять про прощення, а однак отримують те прощення”. “І так-то доброта і милосердя Боже вчинили, що той, хто призначений бути видимим главою Христової Церкви, сам на собі пізнав, яке треба мати милосердя щодо ближніх, з якою любов’ю і добротою треба терпіти помилки інших” (св. Григорій Великий).
- Єдиний учень, який заступився за Христа. В Гефсиманському саду, коли Іуда прийшов з воїнами, щоб арештувати Спасителя, лише один учень заступився за Нього – то був апостол Петро. Вихопивши меч, він відсік вухо одному з служників первосвященика, але Христос в передсмертну свою годину зцілив раба.
- Тричі відрікся Ісуса. Петро слідував за Христом до будинку первосвященика, увійшов з Ним у двір, і стояв там, гріючись біля вогнища. Але тричі, відповідаючи на запитання оточуючих, він відрікався від Свого Учителя, та після третього відречення раптом зустрівся з поглядом Ісуса і почув спів півня. «І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перш ніж проспіває півень, тричі відречешся від Мене! І вийшовши геть, плакав гірко». (Мф.27,75).
- Став фундаментом Церкви. Коли наблизився час Хресних страждань Спасителя, на шляху до Єрусалиму, Він запитав Своїх учнів: «Ви за кого Мене вважаєте?» Апостол Петро першим відповів: «Ти – Христос, Син Бога Живого», за що удостоївся високої похвали: «Ти – Петро і на цьому камені я засную Церкву Мою, і ворота пекла не подолають Її».
- Христос об’явився Петрові першому серед учнів. Доброта Спасителя – безмежна, тому після воскресіння Спаситель вустами ангела, що сидів при гробі, велів жінкам мироносицям:“…йдіть, скажіть Його учням та Петрові” (Мр. 16, 7). Почувши цю благовість, “Петро встав, побіг до гробниці” (Лк. 24, 12), бо не ослабла його віра, а сльози покаяння скріпили любов його до Спасителя. З послань святого апостола Павла знаємо, що Христос явився Петрові окремо в день свого Воскресіння, простив гріх і згадав про любов Петра, і винагородив її.
- Очолив першу християнську громаду. Після Вознесіння Господнього та після П`ятидесятниці, коли Дух Святий зійшов на апостолів, апостол Петро став очільником першої християнської громади. Чудесні знамення супроводжували сповідування Петром Христової віри. Мертві воскресали (Книга Діянь 9,40), увічні і розслабленні зцілювалися (Кн..Діянь 3,1-8;9,32-34), викриті в злочинах, помирали (Кн.Діянь 5,5-10).
- Під час однієї його проповіді навернулося 3000 людей. Святий Петро стає перед тритисячним натовпом людей і проповідує їм Христа Спасителя. Бідний та невчений рибалка вражає всіх своїм сміливим і мудрим словом – ось він добре пасе стадо Христа, бо після цієї проповіді “прийняли Його слово, охрестились, і того дня до них пристало яких три тисячі душ” (Ді. 2, 41). “Той самий язик святого Петра, – каже святий Августин, – що недавно був невільником страху і зрікся Христа, нині, повний відваги, приводить до Христа три тисячі поган… Петро, котрий раніше боявся, щоб жиди не вбили його разом з Ісусом, нині зворушує серця тих жидів так, що вони готові умерти за Ісуса.”
- Перше чудо Петра. Бог наділив його також силою творити чуда, якими він навертав багато поган. Одне з найперших і найбільших чуд він учинив біля дверей храму, що звалися Красними. Святий Петро разом зі святим Йоаном близько дев’ятої години пішли до святині на молитву. Біля входу в храм вони побачили чоловіка, кривого від народження. Його кожного дня приносили і клали біля воріт храму, де він просив милостиню. Святий Петро сказав до нього:“Срібла й золота нема у мене;що ж маю, те тобі даю:В Ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!” (Ді. 3, 6). І той, здоровий, встав і, прославляючи Господа, пішов за ними до святині. У притворі зібрався натовп здивованих людей, і Петро, щоб уникнути людських похвал, сказав:“Мужі ізраїльські! Чому дивуєтеся з цього? Чому ви дивитесь на нас, немов би ми вчинили власною силою і (нашим) благочестям те, що оцей ходить?
- Попри заборону проповідував Христа. А чим більше зростала святість і слава святого Петра, тим більше посилювалась ненависть фарисеїв та книжників. Вони наказали всіх апостолів кинути до в’язниці, та ангел Божий в чудесний спосіб звільнив їх уночі. За наказом старшини сторожа привела їх на суд удруге, і там стали їх питати, чому, попри заборону, далі проповідують Христа? “Озвавшись тут Петро й апостоли, сказали: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей!..»
- Перше послання написав у Римі. Згідно з переданням, апостол Петро після звільнення повернувся до Риму, де написав своє Перше послання, звернене насамперед до навернених жидів Понту, Галатії, Каппадокії, Азії і Витинії. Він утішає їх, заохочує до терпеливости і стійкости в часи переслідувань, бо негоди земного життя є тими засобами, якими Бог послуговується, щоб людину очистити і зробити співучасником своїх страстей та щасливої вічности. А дорогою до цієї вічности є чисте і невинне життя, таке, щоб вороги і наклепники, спостерігаючи за ним, змушені були замовкнути.
- Головував на соборі в Єрусалимі у 51 році. Коли апостоли у 51 р. зібралися в Єрусалимі на перший собор, саме Петро, як верховний апостол і глава Церкви, головував на ньому. На цьому соборі було вирішено не накладати на новонавернених поган тяжкого обов’язку обрізання, причому слід наголосити, що всі апостоли підтримали думку і пораду святого Петра. З Єрусалиму Петро пішов до Антіохії, де зустрівся з Павлом.
- Показав приклад смирення. В Єрусалимі святий Павло упімнув його, щоб він, якщо сам як жид їв із наверненими з поганства, не неволив їх пристосовуватися до жидівського звичаю. Святий Петро, хоч мав у руках найбільшу церковну владу, прийняв упімнення святого Павла в смиренні і в любові. І хоч апостол Павло все це описав у своїх посланнях, апостол Петро в Другому посланні називає Павла “любий наш брат” (2 Пт. 3, 15) і схвалює все, що той “за даною йому мудрістю, писав вам”.
- Помер мученицькою смертю у Римі за часів переслідування християн імператором Нероном. Його розіп’яли головою вниз на хресті.
Справді, тепер апостол Петро підперезаний кайданами і перед ним лиш одна дорога – дорога, що веде до мученицької смерти. Святого Петра спочатку побили різками, а потім розіп’яли на Яникулі, однак він попросив розіп’яти його головою вниз, бо вважав себе недостойним такої смерти, якою помер Спаситель.Над гробом святого апостола Петра зведено найбільшу і найкращу церкву, яку коли-небудь бачив світ, – собор святого Петра.
Джерело: І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2019
Підготувала Христина Кутнів
Повязані записи
