Слово керівника Патріаршої Комісії у справах душпастирства охорони здоров’я с. Севастіяни Карвацької під час Всеукраїнської прощі медиків до Крехова, яка відбувається у ці хвилини.
Слава Ісусу Христу!
Високопреосвященний Владико.
Високопреподобний отче ігумене.
Високопреподобні і всечесні отці, отці медичні капелани.
Преподобні браття і сестри.
Вельмишановні лікарі, медсестри та всі медичні працівники, добродії, волонтери.
Дорогі у Христі брати і сестри.
Від імені патріаршої комісії у справах охорони здоров’я щиросердечно вітаю вас на цій восьмій Всеукраїнській прощі медичних працівників. Кожного разу така проща організовується в іншому чудотворному місці. Цьогоріч, у час великих і важких обставин війни, політичної непевності, економічної кризи та тривалої пандемії милосердний Господь зібрав нас, безпосередньо і через посередництво інтернет-трансляції, перед Верхратською чудотворною іконою Пресвятої Богородиці в цьому старовинному монастирі отців Василіян у Крехові. Сердечно дякую отцю ігумену, а в його особі отцям Василіянам, за теплий прийом і можливість єднати свої серця у молитві на цьому святому місці.
2020 рік проголошений міжнародним роком медичної сестри. Як ми вже зазначали у слові на день медичної сестри, покликання до такого служіння є знаком часу та невимовного Божого благословення, сповненого ліку та співчуття. У притчі про милосердного самарянина, яку записав для нас святий євангелист Лука, змальовано людину, яка в принципі лікує того, який потрапив у руки розбійникам, проте насправді проявляє до нього насамперед і передовсім милосердя. Самарянин не готувався до лікування людей і не вивчав спеціально лікарського мистецтва. Історично склалося так, що в давні часи освічені і підготовані лікарі самостійно лікували хворих, а догляд за хворими та контроль за точними приписами лікаря був залишений на домашніх. Але з плином часу, особливо, коли під впливом святої Церкви, медицина стала більш доступна для більшої кількості людей, а особливо, коли з’явилися публічні лікарні і навіть цілі чернечі згромадження, метою яких була організація і провадження лікарень, виникла потреба в умілих, кваліфікованих та жертовних помічниках для фахових лікарів, які слідкували б за дотриманням приписів та доглядали б хворих. Оскільки одними з перших таких помічниць стали черниці, які супроводжували хворих та лікарів, то назва для такого служіння закоренилася в багатьох культурах – сестра милосердя. І навіть, коли особливо під час епідемій чи воєнних лихоліть до лав помічниць лікарів вступали інші жінки чи дівчата, часто з заможних та шляхетних родин, все одно одягали простий одяг, який нагадував чернечий і їх кликали сестрами милосердя.
Притча про милосердного самарянина показує, що одужання від хвороби не відбувається моментально, а потребує часу, зусиль, тривалої турботи та засобів. Самарянин звертає увагу не незнайомого чоловіка, побитого і зневаженого. І хоча він для самарянина чужинець, все ж виявляє до нього милосердя, уділяє увагу і час, щоб його доглянути та полегшити його страждання: «Він приступив до нього, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним» (Лк.10,34). Мистецтво лікування вимагає від спеціаліста лікаря багато знань та вмінь, але здоров’я може повернутися тільки тоді, коли хворий перебуватиме під професійним доглядом, означеним витонченим мистецьким виконанням лікарських приписів та турботою про недужих – саме така праця в основному лягає на плечі медичних сестер і братів. Вони подібні до милосердного самарянина, які доглядають хворих і перші поспішають до нього в критичну мить, стають місточком поміж хворим і лікарем.
Обставини сучасного життя і розвиток медицини сьогодні вимагають від медиків не тільки милосердя і доброго наміру, але також безстрашності, жертовності та відповідних медичних знань, підкріплених вправами та сміливою практикою.
Приклоняючи коліна своїх душ і сердець перед цією чудотворною іконою, запитуємося теж про джерело натхнення і милого серця для такої праці. Бо здається, що сьогодні багато хто вимагають неймовірних жертв від медичних працівників, мовляв, вони просто зобов’язані бути милосердними. Визнаємо, що під час пандемії коронавірусу, коли на плечі медичних працівників звалилася не тільки відповідальність та неймовірна напруга, але й справжня небезпека, подібна як на фронті, багато людей висловлюють їм підтримку і вдячність.
Медичні працівники, як на фронті на сході нашої країни, йдуть під кулі і витягують наших поранених воїнів, так і в, здавалося б, мирних не окупованих містах з причини світової пандемії, входять у червоні лікарняні зони, щодня наражаючи на небезпеку своє здоров’я і життя. І не тільки ті, які працюють у спеціалізованих лікарнях, а по суті кожний медичний працівник, навіть не підозрюючи цього, може опинитися на передовій цієї боротьби. В цих обставинах ми дякуємо всіх суспільним інституціям і громадянам, людям доброї волі, за підтримку і молитву.
Яке джерело натхнення і сили? Здається, що немає жодного людського чинника, який міг би дати силу тривало віддавати себе іншим, кожного разу виявляти милосердя і співчуття, чуйність і теплоту. Христос каже: «Навчіться від мене, бо лагідного і сумирного серця». Якраз у червні ми зокрема вшановуємо Пресвяте Христове серце і єдино від нього, у молитві і довір’ї до його милосердя можемо ставати до нього подібні, а здобувши любов його Серця, ділитися цією любов’ю і милосердям з іншими. І ось ми молимося перед цією іконою Богородиці, яка сама стояла під хрестом свого Сина і співболіла з ним. Своїми молитвами вона скріплятиме наші серця, щоб і ми мали таку ж силу, як вона і були добрими дітьми Небесного Отця.
Сердечно дякую вам, преосвященний владико, за відслужену Божественну літургію та сказане слово, нехай Господь вас кріпить у вашому служінні на добро Христової Церкви і божого люду; дякую, отче ігумене, за гостинність і плідну співпрацю о організації прощі; теж дякую ректору василіянської духовної семінарії і всій братії за сприяння і діяльну участь; дякую медичним капеланам, які співслужили цю Божественну службу; дякую всім добродіям і всім медикам, які прибули і присутні тут, а також всім, які, дотримуючись дисципліни карантинних обмежень, серцем перебувають у Крехові, стежать за цією подією через пряму трансляцію – нехай Господь за молитвами Пречистої Матері сторицею вас винагородить.
З нагоди цієї прощі з усього серця всім медичним працівникам – лікарям, фармацевтам, молодшому персоналу, працівникам медичних установ, а, оскільки цей рік – рік медичної сетсри, то особливо всім фахівцям цієї професії, жінкам і чоловікам – бажаємо насамперед рясного Божого благословення за молитвами Пресвятої Богородиці і святих, а також міцного здоров’я, життєвого благополуччя, сімейного щастя. Запевняємо про постійну молитву за вас і окремо бажаємо поваги і розуміння з боку керівництва, пацієнтів та суспільства, щоб ваша праця була адекватно оцінювана та відповідно оплачувана, а ви отримували від своєї праці задоволення і духовну радість.
Підготувала с. Севастіяна Карвацька
Принтскрин Тетяни Байбак
Повязані записи
