С. Севастіяна (Карвацька) про служіння: “Бути монахинею – віддавати життя людям”

Орден святого Пантелеймона у номінацїі “Взірець служіння суспільству” отримала голова Комісії у справах душпастирства охорони здоров’я УГКЦ, с. Севастіяна (Карвацька). Телеканал “НТА” взяв у с. Севастіяни ексклюзивний коментар про її особливий досвід служіння. 

“Я знаю точно, що упродовж всього свого монашого життя, а це 32 роки (служу у монастирі Сестер Василіанок) я абсолютно віддала все своє життя людям.  Людині і служінні Богові. Я ще будучи маленькою дівчинкою, завжди клякала на колінця і молилася: “Дай Боже, щоб я стала медиком”. І коли закінчила школу, то вступила у Львівський медичний коледж. Коли я була у Австралії, то вступила у Мельбурнський медичний університет. По поверненні я працювала у Львові, у відділенні кардіохірургії, у функціональній діагностиці. Працювала там 13 років. Лікарня і хворі люди – це те покликання, про яке молилася, щоб Господь мені подарував. І бути серед хворих, їм служити, бачити результат роботи – це для мене щось неймовірне. Я отримала почесну місію, посаду у нашій Церкві, очолила Комісію у справах душпастирства охорони здоров’я всієї УГКЦ. Коли прийшла пандемія, то це  був великий виклик і треба було абсолютно переформатувати нашу працю. Ми негайно підписали договори з усіма ковідними лікарнями у Львові та у інших областях. Блаженніший Патріарх заявив, що він готовий Патріарший Дім віддати у користування медикам. І приємно було, що ми можемо не просто сказати, а зробити діло. У Патріаршому Домі перебувало понад 300 працівників, які мали вахтові чергування у ковідних клініках.  Тут ми їм забезпечили проживання комфортне, харчування, а також духовний та психологічний супровід.

Ми кинули клич про те, щоб допомагати людям кисневими концентраторами, які ми будемо позичати безкоштовно за призначенням лікаря. Неймовірним щастям є, коли людина повертає цей концентратор і дякує, що вони могли дихати.

Я би хотіла добробуту, спокою, миру нашій державі і нашим людям. Хотіла би, щоб наші люди більше посміхалися і їм було краще. Щоранку я думаю, що я можу зробити для людей: для бідних, хворих, немічних, онкохворих, для недужих дітей. У моєму випадку дуже велику роль відіграє молитва. Це те, що дає мені сили зранку пробудитися і знову крокувати у своєму служінні.