Тут минуле і майбутнє тісно сплелося. Велич, від якої перехоплює подих, краса, яку неможливо не помітити. Гарнізонний храм св. Апп. Петра і Павла відкриває перед кожним панораму життя минулих століть, на яку ми можемо подивитися сучасними очима.
Про головні сакральні реліквії храму, історико-культурні пам’ятки та їхню цінність в теперішній час розповідає історик храм та керівник музею-підземелля храму Олег Друздєв.
Перш за все, слід сказати, що храм збудований на початку XVII ст. і став одним із найбільших у Львові. Відомо, що в ньому могло перебувати до 3.000 осіб на Літургії (і це при тому, що у всьому Львові, на той час, жило від 5 до 8.000 населення). Також, знаємо, що ця церква є першою пам’яткою епохи бароко у місті, яка з 1946 р. була закрита та використовувалась як склад. Спершу тут був склад паперу, а з 1960-их рр. – фондосховище Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника, яка зберігала тут близько 2,5 млн. книг. Знову двері храму відкрились для вірян лише 6 грудня 2011 р. Саме тоді львів’яни та гості міста змогли вперше побачити на власні очі красу минулих століть і сьогодні ми з вами зможемо дізнатись трохи більше про найбільші пам’ятки гарнізонної святині міста.
Розп’яття Ісуса Христа
Вважається, що Розп’яття Ісуса Христа виконане на початку XVII століття, орієнтовно у 1616 році, відповідно воно є старшим ніж сам храм. Майстром, який його виготовив є Йоганн Пфістер – один із найвідоміших скульпторів свого часу, у певному сенсі навіть попередник Йогана Пінзеля. Це Розп’яття є важливим з будь-якого погляду: як з духовного, так і з мистецького. Варто звернути увагу, наскільки чітко пропрацьовано всі деталі скульптури. Але також важливим є матеріал, з якого воно зроблено – це ебенове дерево, дуже рідкісна та одна із найдорожчих порід дерева у світі, яка росте лише у декількох регіонах.
Тому мистецька цінність Розп’яття є абсолютною. Її підтвердила навіть радянська влада, яка у 1980-рр, коли храм ще був закритий, відправила до Львова комісію з Ермітажу – це один із найвідоміших та найбільших музеїв у світі, з ціллю оцінити Розп’яття і перевести його туди. Навіть сам факт приїзду цієї комісії є свідченням вагомості цієї скульптури.
Триптих «Богородиця з Дитям»
Триптих«Богородиця з Дитям» також є однією з найцікавіших пам’яток Гарнізонного храму, оскільки саме поняття «триптих» для сучасного Львова є достатньо нехарактерним, як і для сучасного мистецтва загалом.
Адже це техніка, яку частіше використовували в епоху Середньовіччя і Ренесансу. Цей триптих є однією з найбільших та найважчих ікон у храмі та навіть у цілому місті. Він складається із трьох частин:1 – центральна ікона Богородиці з Дитям.2 – на дверцятах цього триптиху зображені чотири старозавітні пророки. Кожен з них тримає у руках сувій з паперу на якому є цитата з Біблії, а внизу підпис, звідки вона взята. Завдяки цим підписам, ми точно можемо ідентифікувати хто зображений на цих дверцятах, мова йде пропророків Єзекиїля, Ісайю та царівДавида і Соломона. 3 – ікона Благовіщеня, яку можна побачити лише один день в році, саме на це свято. Тоді дверцята закриваються, утворюючи третю ікону зі зворотної сторони.
Дерев’яний хрест з АТО
Хрест з АТО знаходиться на початку лівої нави храму і є пам’яткою більш сучасного періоду. Його привезли у 2015 році. Історія цього хреста достатньо промовиста. Капелани разом з військовими поставили його поруч каплиці в селищі Побєда на Луганщині. Третього вересня 2014 року це місце було обстріляне з систем залпового вогню, проте хрест вцілів під обстрілами і залишився абсолютно неушкодженим.
Згодом його перевезли до Гарнізонного храму, у певному сенсі підкреслюючи те, що події на Сході є реальністю, особливо для людей, які фізично є далеко від зони конфлікту. Також цей хрест в певному сенсі, нагадує, що війна на сході має не тільки фізичний, але й духовний вимір і є пам’яткою, яка засвідчує сучасну історію храму.
Орган
Орган Гарнізонного храму виконаний в кінці ХІХ ст.. фабрикою органного майстра Яна Слівінського. Свого часу Ян Слівінський навчався у Франції, тому привіз до Львова передові техніки органного будівництва. Цей орган належить до, так званих, симфонічних органів. Це означає, що діапазон звучання інструменту дорівнює, або навіть певною мірою переважає, діапазон звучання справжнього симфонічного оркестру. Він створений з металута дерева, висота труб коливається від 30см до майже 10 метрів (9.85 м.). Фактично орган складається з двох частин: головної (власне сам інструмент, де також знаходиться мануал – місце, де органіст виконує мелодію,) і другої частини – це міхи органу, які знаходяться за колоною, тому їх одразу не видно.
На жаль, зараз орган не діючий, він сильно пошкоджений, хоча великим щастям є те, що він взагалі зберігся. Адже у 1951 році вийшло розпорядження перевести його до Московського театру драми, одначе в силу певних обставин цього не сталося. Сподіваємося, з часом нам вдасться знову почути звучання цього інструменту.
Фрески
Фрески Гарнізонного храму виконані в середині XVIII століття під керівництвом двох чеських майстрів: спершу цим займався Франциск Екштайн, а після його смертіроботу продовжував його син Себастьян. Тематично ці фрески можна розділити на два розділи: біблійні сюжети і сюжети з історії Товариства Ісуса, більш відомого як Орден Єзуїтів. Тому в певному сенсі ми маємо короткий посібник з Біблії і також невелику історію цього Ордену, адже на фресках зображено сюжети з історії згромадження.
Можемо виділити два найцікавіших сюжети:
У правій наві поруч з сучасним інформаційним центром храму (колись це була каплиця святого Бенедикта ) є фреска, яка зображує сцену облоги Львова турками у 1672 року. Вважається, що того року, турки не змогли взяти місто силою, з огляду на те, що на хмарах з’явилися два священики, які власне і були єзуїтами. Мова йде про засновника Ордену – святого Ігнатія Лойолу та одного з покровителів міста – святого Станіслава Костки, вівтар якого також знаходився у храмі до 1946 року.
Другою цікавою фрескою є вже відреставрований розпис над головним вівтарем храму, який називається, «Святий Павло – апостол народів». Окрім зображення самого апостола, також можна побачити справжню карту світу XVIIIст, де є назви різних країн, регіонів, є навіть зображення Великої китайської стіни. Навколо цього глобусу є представники різних регіонів разом з характерними особливостями фауни цих країв. Наприклад, можна побачити слонів, верблюда, лева, папугу та багато інших цікавих речей.
Найцікавішим є те, що ця композиція розміщена на своєрідних 3-Д хмаринках. Це означає, що людина, яка стоїть внизу на першому поверсі храму бачить, ніби об’ємне зображення, але чим ближче підходить до фрески, тим більше розуміє, що насправді воно виконане стандартно. Для сучасників ця фреска є особливо цікавою, адже ілюструє ментальну карту світу людей XVIII ст. Ми можемо побачити як жили люди в цьому регіоні чи в Європі загалом,як вони уявляли собі людей з інших частин світу.
Інколи, щоб доторкнутися до прекрасного, високого та незбагненного, достатньо відкрити всього лиш одні двері. А все перелічене вище – далеко не вичерпний список надзвичайних пам’яток, які чекають на кожного за стінами Гарнізонного храму.
Підготувала: Наталія Бельзецька
Фото надані співрозмовником і із фб-сторінки отця Тараса Михальчука
Повязані записи
