Серед тяжких гріхів Церква завжди відрізняла самогубство як один із найважчих гріхів, тому що той, що вчинив його, не має можливості принести покаяння в скоєному. Самогубство є бунтом проти свого Творця – Бога, вираз повної невіри, гордості і непокори Його всеблагій волі. Тому що Бог створив людину для життя, а вона на перекір Його волі лишає його себе.
Господь дав нам на горі Синай десять Заповідей, одна з яких говорить: «Не вбивай». У цій заповіді забороняється як вбивство іншої людини, так і самого себе. Бог дав людині життя, і тільки Він у праві його забрати, а той хто добровільно себе його позбавляє, накликає на себе покарання Боже. Цар Соломон, промовляє такі слова :»Ти маєш владу життя і смерті і опускаєш до врат пекла і підносиш»( Прем. 16:13). Багато людей закінчують життя самогубством через проблеми у сім’ї чи на роботі. Людина розчарувавшись в цьому світі, впадає в стан депресії (по церковному це називається «униніє») і до неї приступає диявол, спокушаючи покінчити життя. Христос ніколи не вчив нас так поступати, а навпаки Він вчив нас терпінню, кажучи :» Хто витерпить до кінця, той спасенний буде» (Мф.10:22), і Сам добровільно страждав від Свого народження і до смерті на хресті. Преподобний Антоній Оптинський, з цього приводу говорить:» Смерті ти бажаєш тому, що не хочеш терпіти скорботи, не розуміючи ні мети, ні ціни скорботи. У скорботі є сокровенна милість Божа». Вчинивши самогубство вона потрапляє у пекло, місце позбавлення Благодаті Божої.
У наш час зростає кількість самогубств, і чимало з них чинять діти. Саме вони легко піддаються маніпулюванню, і навіюванню. Зараз на просторах інтернету з’явилося багато ігор, які впливають на свідомість. Ці ігри розраховані на певну групу дітей, які залежні від чужих думок. Вони хочуть показати себе кращими, крутішими, і їх починаються використовувати, разом з тим надсилаючи погрози на адресу їхньої сім’ї, за невиконання якого небудь завдання. Це все і призводить до самогубства. Тому батькам слід більше часу проводити зі своїми дітьми, спілкуватися з ними, підтримувати, дізнаватися про їхні проблеми. Якщо вони хочуть, щоб у них виросла психологічно і духовно здорова дитина, вони повинні зробити для цього все необхідне, а церква в цьому їм допомагає.
Свята Церква засуджує тих людей, які покінчили життя самогубством. Про це говорять як святі отці, так і правила Вселенських соборів. Так святитель Тимофій, єпископ Олександрійський, у 14-му правилі визначає, в яких випадках можна, а в яких не можна здійснювати церковне поминання самогубців :» Запитання: “Якщо якась людина, будучи у нестямі, накладе на себе руки, або кинеться з висоти, чи повинні за такого бути приношення, чи ні?”(тобто чи повинна за такого звершуватись молитва у храмі) Відповідь: “Про такого повинен ретельно міркувати священнослужитель, чи дійсно, навіженим будучи, учинив це. Бо часто люди, близькі до постраждалого від самого себе, бажаючи, щоб були приношення і молитва за нього, обманюють і кажуть, що був у нестямі. Бо може бути, що вчинив це через образу від людей, чи з іншої якоїсь причини від слабкодухості: і про такого не подобає бути приношенню, бо він самогубець. Тому священнослужитель неодмінно має з усілякою ретельністю випробовувати, чи не підпадає осудженню» . Теодор Вальсамон, тлумачачи канон Тимофія Олександрійського, пише: «Якщо буде поставлене питання, що хтось, не маючи здорового розсуду, вб’є себе, або кинеться з даху, чи повинні ми звершувати за нього молитву та приношення? Отець сказав, що якщо людина підняла на себе руки, або кинулась із даху, чи вбила себе іншим способом дійсно тому, що була не сповна розуму, і не розуміла що коїть, то за таку людину необхідно приносити приношення. Проте ті, хто закликають до молитви, повинні ретельно дослідити, чи не підняла на себе руку людина від малодушності, чи образи людської, або іншої якоїсь причині, добровільно і в розумінні того, що коїть; бо саме за таке не повинні ні молитись, ні звершувати приношення». Як ми знаємо Церква забороняє відспівувати самогубців, не поминає на богослужіннях, не хоронить на кладовищах, а дозволяє молитися тільки у приватних молитвах. Вона хоче показати, наскільки це великий і страшний гріх, і цим застерігає всіх вірних від цього.
Із сказаного видно, що Церква від початку свого існування суворо засуджувала гріх самогубства. Господь вдихнув у нас життя, і ми не в праві вирішувати коли воно закінчиться. Якщо до нас підступають такі думки, ми повинні усвідомлювати, що це диявол хоче нас спокусити, тому всією думкою і всією силою стараймося йому протистояти. У цьому нам допоможе щира молитва до Бога.
Автор: брат Іван Данилів
Повязані записи
