Під час одного із візитів до Львова Муфтія духовного управління мусульман «УММА» Шейха Саїда Ісмагілова, ми поспілкувалися про Священний місяць Рамадан, міжрелігійний діалог у Львові та особистий шлях Шейха до Ісламу.
Зараз у мусульман триває Рамадан. Які особливості цього посту?
Пророк Мухаммад сказав, що якщо під час посту людина бреше і чинить не правдиво, то Всевишній Аллах не потребує від неї посту. До початку Рамадану потрібно духовно підкріпитися, подумати над своїми помилками. Потрібна постійна робота над собою. Священний місяць триває цілий місяць, щоб був час попрацювати над собою. Духовне удосконалення має бути постійним. Священний місяць Рамадан – це час для благодійності. У цей час треба роздавати закят. Закят – благодійна пожертва. Можна роздавати їжу. Або якщо людина заможна, можна влаштувати спільну вечерю після завершення посту. Якщо нема можливості зробити це у мечеті, можна у кафе чи будь-якому закладі харчування. Отож є дуже багато добрих справ, насамперед справ благодійності.
Даруйте, можливо питання не зовсім тактовне. Чи був у вас такий Рамадан, впродовж якого ви сказали, що поставили всі виконані цілі. Чи кожен піст – виклик?
Знаєте, для себе завжди ставлю мінімальну планку. Проте впродовж Рамадану є бажання зробити більше. Ця верхня планка – нескінченна, її неможливо досягнути. Варто поїхати в АТО, щоб засвідчити нашим військовим молитву за них. Одного разу мені вдалося тричі побувати у зоні АТО. Варто поїхати туди, відвідати мусульман, привезти їм книжки, помолитись спільно. Це потужний заряд їхати до людей, яким ти зобов’язаний. Бо саме ці люди захищають твою спокійну молитву у мечеті. Також неможливо відвідати всі мусульманські громади, бо треба постити з ними, молитися, спілкуватися. Під час Рамадану додаються бажання щось зробити, їх неможливо всі реалізувати. А всі хочуть приїхати саме у Рамадан, бо в інший час все відчувається по-іншому.
Яким був ваш особистий шлях до Ісламу?
Цей шлях розпочався саме упродовж Рамадану. Я народився і жив у Донецьку. Місто було радянське, там потужно пройшов каток атеїстичний. Духовне відродження на сході значно відстає. У нас не було мечетей. Не було комплексного розуміння, що таке іслам. Радянський Союз боровся не лише з християнством, але й іншими релігіями, лише до незалежності. Я був запрошений на іфтар – благодійну вечерю у міську їдальню у 1995 році. Студенти зібрали кошти, щоб пригостити місцевих мусульман у місяць Рамадан. Мене запросили, там були самі іноземці з різних мусульманських країн. Я прийшов подивитися. Бачив мусульман, які моляться, які розповіли мені про Рамадан. Мусульмани молилися, вживали вечерю – іфтар. Я познайомився з майбутнім ректором Донецького ісламського університету. У той час він був студентом у Політехнічному інституті у Донецьку. Його звати Джамаль Мерзуг. Він мав добру релігійну освіту. Після завершення його призначили ректором Українського ісламського університету. Так в мене було знайомство з різними мусульманами. Вже наступного року у Священний місяць Рамадан я вже вмів молитися, вперше постив. Я не є кримським татарином, а тарином Волго-уральського регіону. У нас є різні конгломерати тюрксько-мовних груп. Ми насправді дуже відрізняємось і антропологічно, і культурно. Мова відрізняється. Татарська мова відрізняється від кримсько-татарської. Навіть кухня різна. Належу до пензенських татар – вони світлі, мають у собі слов’янський компонент. Іноді, коли я кажу, що схожий на татарина, то мені кажуть, що я схожий на українця. Моя одна з бабусь – українка, всі інші – татари.
Ваші предки перед радянізацією були мусульманами?
Один із моїх прадідів був імамом у мечеті. Був репресований радянською владою. Як ми опинилися у Донецьку. У 1917 році, коли більшовики захопили владу, вони розпочали розкуркулення. В нас мали забрати майно. Коли люди опиралися, їх розстрілювали. Через те, що нам загрожувало, що вся родина буде страченою, батьки кинули все, що мали і поїхали вночі до Донбасу. А там, якщо ти працював на шахті, тебе ніхто не питав. Тому родичі наприкінці 1917 року переїхали до Донецька і з заможних людей перетворились на бідних робочих. Саме тут дід мого батька одружився з бабусею-українкою.
Як часто ви буваєте у Львові? Яке враження у вас від Ісламського культурного центру ім. Асада, оскільки центр названий на честь відомого львів’янина?
Часто буваю у Львові. Останній раз повертався з Івано-Франківська, де зустрічався із семінаристами богословської академії ім. І. Златоустого. Львів – це надзвичайне історично-культурне місто. Тут велика кількість історичних архітектурних споруд. Мені не лише як муфтію, але як і релігієзнавцю дуже цікаво аналізувати, досліджувати, дивитися, адже культові споруди зберігають дух міста, релігійну історію. Львів – не лише історичне, але й туристичне місто. Є багато туристичних закладів. Що стосується Ісламського культурного центру, я брав участь у його відкритті. Ми шукали шляхи, яким чином можна задовольнити мусульман. Потрібно було мати своє місце, де проводити молитву, якісь культурні заходи. Нам треба було визначитись. Завдяки місцевій громаді була придбана ця будівля, де ми відкрили Ісламський центр. Не лише мечеть, а й місця для відпочинку. Сьогодні це найбільш західна мечеть, оскільки тут відбувається повний цикл мусульманських культових обрядів. Не зважаючи на те, що сама споруда виглядає як офісний будинок, всередині відбуваються всі необхідні для мусульман обряди. Тому це осередок мусульманського життя у цьому регіоні.
Чи достатньому рівні тут відбувається міжрелігійний діалог? Чи його треба поглиблювати?
Знаєте, для досконалості нема меж. Міжрелігійний діалог відбувається у Львові, у тому числі зі сторони християнських Церков. Мене запрошують і в Український Католицький Університет, щоб провести спільні заходи про історичні моменти співіснування християнської та ісламської цивілізацій. Порівнюючи з регіонами, на Львівщині дуже активний міжконфесійний і міжрелігійний діалог. Але знову-таки можна проводити і більше заходів.
У якому напрямку можна ще розвиватись?
Думаю, освітній напрям. Коли будуть представники різних релігій. Ми будемо разом говорити про своє ставлення до різних проблем. Звісно, більші екологічні акції. Заходи у культурному плані. Наприклад, минулого року у Львові розповідали про паломництво у трьох релігіях. Я презентував ісламську точку зору на паломництво, – що воно таке, як відбувається. Думаю, що такі заходи, де є розповідь про різні культури і традиції зможуть об’єднувати людей. Можуть бути освітні програми, екологічні, спільні заяви. Дії, які спрямовані для пошук інтересів.
Розмовляла Оксана Бабенко
Записала Юліана Лавриш
Повязані записи
