Фільм «Клара і Франциск» (італ. «Chiara e Francescо», 2007) режисера Фабріціо Кости заворожує глядача буквально з перших кадрів. Ми бачимо двох людей, які ідуть у далину. Це чоловік і жінка. Вони босі. Чоловік уважно дивитися на свою супутницю і задає сакраментальне питання: «Кларо, підеш за мною?». Дівчина піднімає свої глибокі очі і відповідає: «Не вагаючись». Навколо зеленим різнобарв’ям буяє природа. Але ці двоє не помічають довколишнього світу, вони посміхаються одне одному і продовжують свій загадковий шлях. Чоловік прокладає дорогу, залишаючи відбитки босих ніг на землі, жінка без поспіху, дуже умиротворено і радісно слідує за ним. Постаті двох людей зникають у променях яскравого сонця. Лунає фортепіанна музика.
Головними героями цієї стрічки є римо-католицькі святі Франциск і Клара Ассизькі. Обоє вони були вихідцями із найбільш шляхетних і заможних родин Середньовічної Італії, але попри це у певний момент життя відреклися від усіх матеріальних благ задля того, щоб служити Богові та ближнім. Режисеру Фабріціо Кості циклічністю сюжету вдалося досягти головного – поєднати долі цих святих, на перший погляд паралельні, у певну цілісність. Водночас творці фільму дуже промовисто і уповні показали духовну еволюцію Франциска Ассизького. На початку це балагур-гуляка, людина, яка сповна насолоджується грішми, легкою дружбою, неважкою роботою у крамничці тканин свого заможного батька. Потім – це впевнений у власній перемозі лицар. Але лицар неоднозначний, який не боїться ворогів, втім підсвідомо прагне миру, не бажає завдавати зла іншим, а тим паче вбивати когось. Згодом на переможеного воїна чекає виснажливий рік в’язниці, коли Франциск на собі відчуває весь тягар бідності, самотності та упослідженості. Це й стає своєрідною точкою відліку. Вже за кілька місяців Франциск тримає в руках Біблію, і розуміє, що єдиний шлях вижити у контрастному, жорстокому, і загадковому світі – це неухильно слідувати заповідям, які залишив Христос.
Однак оточенню Франциска важко зрозуміти. Його вважають диваком, чи епатажним багатієм. Навіть батько намагається «рятувати» Франциска від незрозумілої поведінки, постійних роздумів, зрештою спілкування з прокаженими – людьми, які ходили Середньовічною Італією із дзвіночками у руках та просили бодай якусь милостиню. До слова, розмовляти з прокаженими у ті часи було фактично заборонено. Адже такий сміливець ризикував заразитися цією «антисуспільною» хворобою. Франциск пішов ще далі. Одного разу чоловік поцілував прокаженого. І актору Етторе Бассі вдається віртуозно зіграти цей епізод. У ньому немає слів. Голосніше за них промовляють очі, міміка і вся постать. Цим поцілунком Франциск розвіяв самотність відкинутої всіма людини, він показав, що навіть коли всі від тебе відреклися, ти ніколи не будеш сам.
Паралельно розгортається сюжетна лінія, яка відображає життя Клари. Історія досить проста і розповсюджена. Щоб припинити кровопролитну міжусобну війну, батьки прагнуть видати дівчину за нащадка з ворожого роду. Таким чином, вдасться уникнути подальших конфліктів. Однак Клара всіма силами намагається уникати такого кроку. Дівчина розуміє, що «Не цього Бог хоче від мене». Важливий вплив на неї складає відвідання в’язнів. Під час цього епізоду хліб вона віддає засудженому на смерть чоловіку. Те, що одні люди вбивають інших настільки вражає Клару, що юна дівчина обіцяє собі докласти всіх зусиль, аби зло нерівності, і знущань над людьми було подолане.
Своєрідною кульмінацією стає громадський суд над Франциском Аcсизьким. Ініціатором цього дійства був батько хлопця. Адже Франциск продав найкращі тканини із крамнички, щоб відбудувати стару закинуту церкву, яка стала прилистком усіх прокажених Ассизі. Втім про цей свій крок Франциск батька не повідомив, тобто тканини з крамнички поцупив. Всі чекають каяття від «підступного сина». Втім Франциск робить по-іншому. Він прилюдно відмовляється від батькового статку та свого суспільного становища. І скидає із себе весь одяг. Після цього кроку Франциск вже більше не належить до шляхетної касти.
Своїми силами він починає відбудовувати храм. І загортається у благеньку коричневу тканину, яку підперізує паском. Так виник традиційний одяг ченців-францисканців. Саме цей орден заснував Франциск Ассизький.
На суді побувала і Клара. Відтоді дівчина починає уважно слідкувати за життям Франциска. Приходить розуміння, що жити у багатстві, коли тисячі людей на вулиці голодні і убогі, злочинно. Дівчина вирішує або піти у монастир, або жити, як і Франциск – у добровільній злиденності та служінні біднякам. Підкреслю, що Марія Петруоло, яка втілила образ Клари, мала певну небезпеку зіграти у фільмі банальну закоханість у Франциска. Адже і зараз деякі науковці намагаються з приводу цього почуття між святими дискутувати, висувають псевдотеорії. Однак, Марія змогла втілити у ролі Клари почуття любові християнської, яка зовсім не заглиблена у земні принади світу цього.
Цікаво, що стрічка «Клара і Франциск» була замовлена у режисера Фабріціо Кости орденом францисканців. Напевно, саме тому вона не просто художньо-документальна, але дає глибокий аналіз життя Франциска і Клари, а відтак і витоків ідеології чернечих орденів – кларисок і францисканців. Таким чином завдяки перегляду усвідомлюєш, що святий Франциск Ассизький був унікальною людиною не лише через своє сміливе життя, і лицарство духу, але й володів дуже прогресивними, як для свого часу, поглядами на життя суспільства. У період, коли «єретики» палали на щедрих і багряних вогнищах інквізиції, Франциск Ассизький створив кардинально відмінний від попередніх чернечий орден. Він не побоявся навіть репресій збоку Церкви, які цілком могли б бути, оскільки самовіддано вірив у Божий промисел. Його ченці були позбавлені келій, а жили практично на вулиці. Вони уподібнилися біднякам, їли найгіршу їжу, а часом і взагалі залишалися холодними і змерзлими під дощем, снігом, вітрами і палючим сонцем. У цей же час вони власними руками відбудовували храми, і своєю харизмою збирали все більше людей у лавах рідного ордену. Якщо подумати з суто раціональної точки зору, то це все було на межі реальності. Адже серед ченців Франциска, які обрали служіння пані Бідності (саме так поетично називав злиденне життя сам Франциск) були люди дуже різних соціальних станів, а серед них і юристи, і музиканти, і митці. Тобто фактично люди кидали свої наукові степені, палаци, аби добровільно «нести тягарі одне одного, і так виконати закон Христовий» (До Галатів, розділ 6).
Окрім того, у кінострічці якісно пропрацьовано декорації, костюми, музичне оформлення. Переглядаючи фільм «Клара і Франциск», ми справді на кілька годин поринаємо у таку далеку, а водночас близьку (оспівану у сучасних і давно написаних лицарських романах, фентезі із драконами та принцесами) Середньовічну епоху, в час, сповнений контрастів. Коли поруч із відважними походами хрестоносців, на вулицях тихо помирали люди – від голоду, хвороб, антисанітарії. Втім головний зміст цього фільму зовсім не у історичній складовій. У складних, але водночас якісно втілених образах Франциска Ассизького і Клари ми мимоволі впізнаємо себе, свої вагання, прагнення духовної еволюції і підсвідоме бажання допомогти змінити світ на краще. Втім не кожна людина знаходить у собі сміливість стати на цей герц.
Фільм «Клара і Франциск» завершується першим кадром. І це дуже символічно. Адже свій шлях ці святі продовжують і сьогодні. Їхня справа допомоги нужденним завжди знаходить відгомін у тисячах людських сердець.
Трейлер фільму:
Повністю фільм можна подивитись ТУТ
Підготувала Оксана Бабенко
Повязані записи
