Сьогодні, 4 серпня, Римо-католицька церква вшановує пам’ять «в’язня сповідальниці» – святого священника Жана-Марі Віанея. Цей святий парох звершував своє служіння в першій половині XIX ст. в селі Арс недалеко від міста Ліон у Франції та залишив глибокий слід не лише в душах своїх парафіян. Церква не тільки канонізувала Жана-Марі Віанея, але й проголосила його покровителем усіх парафіяльних священників та сповідників.
Окрім цього, святий отець Віаней залишив після себе багату духовну спадщину, видану у книгах. Сподіваємося, в майбутньому вони будуть також доступні українською.
Що з-поміж іншого говорив святий про спокуси та боротьбу з ними:
Якби ми завжди маршували, як хоробрі солдати, у часи спокус, ми б змогли піднести свої серця до Бога і відновити свою відвагу. Але зазвичай ми відступаємо і говоримо собі: «Достатньо, що я спасенний (не піду до Пекла, ред.), мені більше нічого не потрібно. Я зовсім не хочу бути святим». Якщо ти не станеш святим, то будеш проклятий — посередині нічого немає.
Ангел-Хранитель завжди з нами з пером (для запису, ред.) у руці, щоб старанно фіксувати наші перемоги. Щоранку ви повинні говорити собі: «У мене є ще один день, щоб здобути Небо, бо увечері боротьба може закінчитися».
Жертвуйте спокуси в наміренні навернення грішників, тому що це знеохочує сатану і відганяє його, бо тоді спокуса обертається проти нього самого. Будьте відважні! Якщо ви це зробите, диявол дасть спокій.
Ми зустрічаємо диявола на кожному кроці, і на кожному кроці він намагається перекрити нам шлях до Раю, але ми завжди та всюди можемо перемагати в цій боротьбі. Бо ця боротьба відрізняється від інших. У людському протистоянні ніколи не можна бути впевненим у перемозі; але в цьому бою, якщо захочемо, завжди можемо бути певні, що переможемо за допомогою Божої благодаті, якої Господь не відмовить нам, коли ми попросимо. Коли нам здається, що все втрачено, досить вигукнути: «Господи, спаси нас, бо гинемо!». Насправді Господь завжди поруч, дивиться на нас ласкаво, усміхається і каже: «Я бачу, що ти Мене любиш, що ти справді Мене любиш».
Найпоширенішими спокусами є гордість і нечистота. Один із найкращих способів боротьби з ними — це жити активним життям на славу Божу. А тим часом так багато людей піддається слабкості й неробству, тож не дивно, що диявол тримає їх під каблуком.
Як добрий воїн не боїться бою, так і добрий християнин не повинен боятися спокус. У казармі кожен солдат хоробрий, але тільки на полі бою стає зрозуміло, хто хоробрий, а хто боягуз.
Як і на війні, скрізь виставлені вартові, які слідкують за наближенням ворога, тому ми повинні бути постійно пильними, щоб ворог не розставляв нам пастки і не намагався якось наблизитися до нас. Або християнин контролює свої пристрасті, або вони контролюють його; чогось посередині не існує.
Повязані записи
