День пам’яті тих чи інших святих – є днем їхньої смерті, або точніше днем їхнього народження для життя вічного. І Церква дивлячись на богоугодне життя прославляє таких людей, оскільки з натхненням Духа Святого усвідомлюємо що вони вже перебувають у радості із Творцем. І такою святою, Яка насолоджується любов’ю Божою стала свята Меланія. Кінець життя якої особливо підкреслив її достоїнство у лику святих. Церква для нас пропонує святих, як зразок для наслідування. І найкраще шанування святих – це уподібнення їм, як вони Христу.
Свята преподобна Меланія Римлянка, яку Церква Христова згадує 13 січня народилася в християнській сім’ї у 4 столітті. Цей час був особливий для життя християн. її батьки походили із роду державних діячів Римської імперії, але це не відвернуло її від Бога, а навпаки дарувало можливість здійснити в житті заповідь любові та милосердя до ближнього.
У чотирнадцять років свята Меланія проти своєї волі була видана заміж за знатного юнака Апініана. З самого початку сумісного життя свята благала чоловіка жити з нею в непорочності або відпустити. Чоловік відповідав їй: «Коли за велінням Господа у нас народиться двоє дітей в спадкоємці своєму майну, тоді разом відречемося від світу». Незабаром свята Меланія народила дівчинку, яку молоді батьки присвятили Богові. Другі пологи Меланії були передчасними і болісними. Народився хлопчик, його охрестили, і він відразу помер. Бачивши страждання своєї дружини, блаженний Апініан просив Бога зберегти життя святій Меланії і дав обітницю провести залишок сумісного життя в непорочності. Незабаром померла їх дочка. Тим часом батьки святих опиралися їх бажанню присвятити себе Богові. Тільки, коли батька Меланії спіткала смертельна хвороба, він просив у них вибачення і благословив слідувати вибраному ними шляху, і молитися за нього.
Маючи великі статки від своїх батьків та бажання служити ближнім Свята Меланія та її чоловік почали відвідувати хворих, приймати мандрівників, щедро допомагати бідним. Обходили в’язниці, місця заслань і копальні і визволяти нещасних, які сиділи там за борги. Продавши маєтки в Італії і Іспанії, вони допомагали старцям і монастирям, купуючи для останніх землі в Месопотамії, Сирії, Єгипті, Фінікії та Палестині. За їх гроші було побудовано багато храмів і лікарень. Після недовгої подорожі до Єгипту, де святі відвідали багато отців-пустельників, свята Меланія зачинилася в самотній келії, на горі Еліонській, лише рідко бачившись зі святим Апініаном. Поступово біля келії виник монастир, де зібралося до дев’яноста дів.
Незадовго до своєї смерті, яка сталася у 439 році, свята відвідувала Константинополь, щоб із промислу Божого навернути до Христа свого дядька-язичника. І після цієї події повернулася в монастир де перебуваючи в молитві віддала душу Богові.
Один лишень Бог є керівником нашого життя. І дивлячись на житіє святої Меланії ми бачимо, що слід бачити у своєму житті волю Божу та на неї покладати свою надію.
Джерело: фб-сторінка Свято-Покровського кафедрального собору ПЦУ
Повязані записи
