Блаженний Папа Пій ІХ 23 березня 1871 року проголосив святого Альфонса Марію де Ліґуорі, засновника Згромадження Найсвятішого Ізбавителя, Учителем Церкви, вказуючи на особливість його моральної та духовної пропозиції, що полягала в накресленні «безпечного шляху серед плутанини протиставних думок ригоризму та поблажливості». З нагоди 150-річчя цього проголошення Папа Франциск написав Послання на ім’я о. Майкла Брейла, Головного Настоятеля Згромадження Найсвятішого Ізбавителя та Головного Модератора Альфонсіанської Академії, в якому ділиться думками про актуальність спадщини святого покровителя сповідників і моралістів в житті та місії Церкви сьогодення.
Слухання дійсності
Насамперед, Святіший Отець звертає увагу на те, що богословська пропозиція цього святого народжується із «слухання та прийняття» слабкості найбільш духовно покинутих людей. Сформувавшись у «ригористичній моральній ментальності», він, завдяки «слуханню дійсності», навернувся на «добросердя», чому сприяв «місіонерський досвід на екзистенційних периферіях свого часу, шукання віддалених і слухання сповідей».
«У богословських диспутах, віддаючи перевагу розумові понад авторитетом, він не зупинився на теоретичному формулюванні принципів, але відкрився на виклики самого ж життя. Заступник останніх, слабких та відкинених тогочасним суспільством, він захищав “право” всіх, особливо, найбільш покинутих і найубогіших. Цей шлях привів його до рішучого вибору на користь служіння сумлінням, які серед тисяч труднощів стараються чинити добро, залишаючись вірними Божому покликанню до святості», – пише Папа, підкреслюючи, що святий Альфонс не був ні ригористом, ні прихильником надмірної поблажливості, але був «реалістом у справжньому християнському сенсі».
Контакт з Божим людом
Наступник святого Петра пояснив, що йдеться про те, що «звіщення Євангелія в суспільстві, яке швидко змінюється» вимагає мужності «слухання дійсності». Коренем кожної душпастирської дії є «спасенна зустріч з Богом», а тому вимагає богословських роздумувань, які вміють брати на себе тягар запитань людей, аби вказати їм на «дороги, якими можливо пройти».
«За прикладом святого Альфонса, заохочую богословів-моралістів, місіонерів та сповідників вступати у живі взаємини з членами Божого люду, дивитися на дійсність з їхнього кута зору, щоби збагнути дійсні труднощі, які вони зустрічають, і допомогти зцілювати рани», – закликає Святіший Отець, нагадуючи про те, що «вірне Євангелію», християнське моральне вчення повинно бути «відповіддю Богові, Який нас любить і спасає». Моральне богослов’я не може лише формулювати принципи, норми, але необхідно, «щоб знання перетворювалося в практику через слухання та прийняття останніх». Самого ж знання теоретичних принципів «недостатньо, щоби супроводити та підтримувати сумління в розрізненні добра, яке слід чинити».
Формувати зрілі сумління
Тож Папа заохочує, наслідуючи «обновителя морального богослов’я» святого Альфонса Ліґуорі, супроводжувати та підтримувати «найбільш позбавлених духовної допомоги» в їхньому прямуванні до відкуплення. «Євангельську радикальність не слід протиставити слабкості людини. Завжди необхідно шукати дороги, які не віддаляють, але наближають серця до Бога, як це чинив святий Альфонс своїм духовним і моральним навчанням», – зазначає Святіший Отець, нагадуючи про те, що вбогі мають «особливу відкритість на віру та потребу в Богові», тож уважність до них вимагає задоволення не тільки матеріальних потреб, але й «привілейованої та пріоритетної духовної уважності».
«Вихід назустріч тим, які позбавлені духовної опіки, допомагає здолати індивідуалістську етику та сприяє моральній зрілості, здатній обирати істинне добро. Формуючи відповідальні та милосердні сумління, отримаємо дорослу Церкву, здатну конструктивно відповідати на соціальні слабкості з огляду на небесне царство», – переконаний Папа Франциск, вказуючи на різні виклики нашого часу, починаючи від пандемії та обставин пост-ковідного світу, розвитку штучного інтелекту чи антидемократичної загрози.
«Альфонс де Ліґуорі, учитель і покровитель сповідників і моралістів, запропонував конструктивні відповіді на виклики тогочасного суспільства шляхом народної євангелізації, вказуючи стиль морального богослов’я, здатного поєднувати вимоги Євангелія та людські слабкості», – підкреслює Святіший Отець, закликавши «серйозно розглянути на рівні морального богослов’я» запитання Бога з Книги Буття: «Де твій брат?», запитуючи про брата-невільника, про того, якого вбивається працею на підпільній фабриці, через торгівлю людьми, тощо.
Гідність – моральний обов’язок
Підсумовуючи, Папа нагадує про те, що «формування сумлінь до добра» являється «незамінною метою» для кожного християнина, а тому слід зберегти вірність завданню «надавати простір сумлінням, місцям, в яких звучить Божий голос, аби вони могли розвивати своє особисте розпізнавання в конкретності життя». Окрім того, він підкреслює, що «моральне богослов’я не повинно боятися прийняти волання найостанніших», оскільки гідність братів і сестер є «моральним обов’язком, якого не можна уникати чи перекладати на інших»
Джерело: https://www.vaticannews.va/
Повязані записи
