Про це пригадали на офіційній фб-сторінці Православної Церкви України.
“Сьогодні Церква вшановує пам’ять святителя Мартина Милостивого, архієпископа Турського, який жив у IV столітті, а також ми відзначаємо День капелана. Адже саме слово «капелан» пов’язане з життям цього святого. Колись святий Мартин, будучи вправним військовим офіцером, поділився половиною свого плаща, який називали «капа» (лат. cappa), аби взимку зігріти жебрака. Згодом та «капа» стала предметом вшанування у французькій армії: для неї був створений похідний храм-шатро, який назвали «капелою» (лат. сapella), а відповідальність за неї ніс священник, якого називали «cappellanus» – капеланом.
Тож інститут духовної опіки бере свій початок багато століть тому та існує нині практично в усіх арміях світу. Але капеланство – це не лише служіння священників у зоні бойових дій. Це служіння людям, які перебувають в особливих обставинах життя (ув’язненим, хворим, військовим, родинам полеглих захисників тощо). І мета капеланства – забезпечити духовну підтримку всім, хто цього потребує.
У Православній Церкві України капеланське служіння нині несуть 750 священників, з них 600 – в українському війську, решта – в пенітенціарних та медичних закладах нашої країни. Їх називають посланцями добра, вірними порадниками, цілителями душ, друзями. Їхні очі бачили багато несправедливості, болю, жалю, відчаю, а серця сповнені співчуттям та щоразу переживають чиєсь горе як власне. Вони – теж люди, тому часом і плачуть разом з іншими, і моляться, і переживають… Але не за себе – за інших! Бо суть їхнього служіння – «Завжди бути поруч».
Де вони черпають сили? У слові Божому, у силі духу, діяльній вірі в Господа та незнищенній надії на Його допомогу. Давайте сьогодні подякуймо усім капеланам за їхнє віддане служіння та у своїй молитві попросимо для них, найперше, сил – духовних і фізичних. Нехай Всемилостивий Господь оберігає кожного із вас!”
Фото Depo.ua
Повязані записи
