23 вересня 2022 року виповнюється 150 років з дня народження Соломії Крушельницької – легендарної української оперної співачки, педагога, «Вагнерівської примадонни» XX століття. Повне перипетій, випробувань, тріумфальних злетів і зламів, її життя, нерозривно пов’язане зі Львовом, – приклад того, як невтомною працею і вірою здобуваються вершини. Серед загальновідомих фактів біографії співачки пригадаємо ті, що визначили неповторність її особистості у світовому мистецтві.
«…Честь єго розумови, єго серцю…»
Непересічний талант Крушельницької – це дар, але його розвиток і втілення у музичній кар’єрі відбулися завдяки обставинам, у яких він зародився.
Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявинці на Тернопільщині в сім’ї греко-католицького священника, музиканта і хорового диригента Амвросія Крушельницького – інтелігентній родині зі шляхетного українського роду Крушельницьких гербу Сас. Її мати, Теодора Марія – дочка священника УГКЦ, громадського діяча, письменника о. Григорія Савчинського. У багатодітній священничій сім’ї панувало натхнення: мати грала на фортепіано, традиційними були сімейні концерти, в яких брали участь всі домашні. Саме з них розпочалося захоплення Соломії музикою – у шість років вона вперше сіла за фортепіано, тоді ж проявилася особлива краса її голосу, що спонукала батька дати доньці музичну освіту. Із десяти дітей сім’ї Крушельницьких четверо стало відомими співаками – Анна, Емілія, Антон; проте Соломія прославилась найбільше, здобувши своїм талантом і титанічною працею вершину світової оперної сцени. Втім, саме батько протягом усього життя був для неї найближчим приятелем та великим авторитетом. Саме він, узявши кредит в банку, сам відвіз доньку на навчання в Мілан. Крушельницька постійно писала о. Авмросієві з усіх куточків світу. Його смерть і неможливість прибути на похорон пережила дуже важко. В с. Біла могилу о. Крушельницького вінчає надгробок із білого мармуру, який донька із пам’ятним написом «Найлучшому мужеви, найлучшому батькови. Честь єго розумови, єго серцю» передала з Флоренції. Постать батька, сумлінного, жертовного, талановитого душпастиря стала для неї взірцем і опорою на все життя.
Амбасадорка українського мистецтва
Музичну освіту Крушельницька почала здобувати в Тернопільській класичній гімназії, також навчалася у Тернопільській школі товариства «Приятелі музики»; у 1891 році Соломія до Львівської консерваторії Галицького музичного товариства, де навчалася у Валерія Висоцького. Закінчивши консерваторію, із 1893 року вчилася в Італії, навчаючись співу у Фауста Креспі і драматичному мистецтву в професора Конті. Навчатись у Італії їй порадила співачка Джемма Беллінчоні, з якою Соломія познайомилася, коли та з гастролями відвідувала Львів. В Італії розкрився і розвинувся талант Крушельницької, що стала одним із найяскравіших представників італійської вокальної школи bell canto. Але попри подальшу світову славу, що лише зростала протягом усієї кар’єри, для співачки пріоритетом залишилася українська музика – і навіть українська сцена, якої тоді практично не існувало.
Так оперний дебют Соломії Крушельницької відбувся 15 квітня 1893 року, на сцені Львівського міського театру Скарбка (тепер театр імені Марії Заньковецької), де у виставі Доніцетті «Фаворитка» вона виконала партію Леонори. А відтак в усі свої концерти Крушельницька обов’язково включала кілька номерів з українськими народними піснями; зокрема, ці пісні співачка завжди виконувала на біс. На всі гастролі брала з собою видання «Кобзаря» Шевченка, часто брала участь у шевченківських вечорах, а в концертах використовувала твори поета, які поклав на музику Микола Лисенко. Винятком не став навіть концерт у палаці царя Миколи II в Санкт-Петербурзі: після кільккох оперних арій заспівала «Веснівку» на слова Маркіяна Шашкевича – а цареві, що французькою запитав, якою мовою звучала пісня, відповіла – «мовою її рідною, українською». Музичні критики погоджуються, що особистий оперний успіх Крушельницької водночас став визнанням української музики та вокального мистецтва на світовому рівні.
До слова, подібну мету ставила у своєму творчому шляху ще одна видатна львів’янка першої половини ХХ століття, піаністка Галя Левицька (Галина Левицька-Крушельницька), відома пропагуванням інтелектуального підходу до відтворення авторського задуму, просвітницькою місією мистецтва та розвитком естетичного смаку слухача. У своїх концертах – чи то у Львові, чи поза межами України – виконавиця щоразу презентувала невідомий твір українського композитора.
Невтомність таланту
Відомим епізодом біографії Соломії Крушельницької є порятунок опери Джакомо Пуччіні «Мадам Батерфляй». Після провалу прем’єри саме з допомогою співачки композитор вніс правки в твір, який Крушельницька відтак блискуче реанімувала на сцені в знаменитій партії Чіо-Чіо-Сан, найкращою виконавицею якої вважається і дотепер. За згадками знайомих композитора, єдиним портретом в робочому кабінеті Пуччіні було зображення української співачки. І не дивно – своєю вірою, талантом і досвідом Крушельницька врятувала не лише саму оперу, а й ім’я композитора, невдача якого перед вимогливою публікою майже спричинила крах кар’єри.
Будучи найяскравішою постаттю оперної сцени, надзвичайно майстерною виконавицею, зокрема, музики Вагнера, зіркою світової величини, Крушельницька залишилася українською мисткинею. Листувалася з відомими українськими діячами – Іваном Франком, Михайлом Павликом, Василем Стефаником, підтримувала їх, зокрема в діяльності радикальної партії, заснованої Франком та Павликом.
Шлях любові серед випробувань
Повернення до України було не тріумфальним підсумком кар’єри Крушельницької – усе прозаїчніше і трагічніше: після смерті чоловіка поїхала на Батьківщину, а в серпні 1939 р. вже не змогла повернутися в Італію через розпочату Другу Світову війну.
Особняк у Львові радянська влада націоналізувала, залишивши їй зі сестрою чотирикімнатну квартиру; італійську віллу та майно було продано, і співачка не одержала майже нічого; окрім того довгий час не могла отримати навіть радянського громадянства, а ще – викладацької посади в Львівській консерваторії через відсутність диплому про її закінчення, що відбулося в 1893 році. До всього, у 1940 році впала і зламала ногу в стегні, після чого до кінця життя ходила з паличкою. З нею ж вийшла на сцену на останньому концерті наприкінці 1949 року в залі Львівської філармонії у рамках звітного концерту, який мусила щороку давати як викладач. 77-літня співачка, за деякими даними хвора на рак горла, завершила своє мистецьке життя тріумфом, все-таки викладаючи у Львівській консерваторії імені М. В. Лисенка, навіть ставши професором. Її викладання було непересічним: свій досвід і талант вона скерувала на учнів, багато співаючи на заняттях і виправляючи їхні помилки власним виконанням. А спочинок знайшла на Личаківському кладовищі Львова, міста, якому присвятила неоціненні роки свого життя.
Для української культури Соломія Крушельницька – не просто всесвітньовідома співачка родом з Тернопільщини. Це постать, що стала свідченням мистецтва, таланту і віри, винесених із доброї патріотичної сім’ї, що через працю і самопожертву дають стократні плоди любові до Батьківщини і піднесення духу.
Підготувала Марія Цьомик
Повязані записи
