«Доми Серця не прагнуть нічого більше, як бути тією усмішкою, тією краплиною в морі, тією рукою, яка допомагає жити і любити життя до самого кінця, бути поряд з кожною людиною і дати їй збагнути, що її безмежно любить Бог»
о. Тьєрі де Русі
Кожен з нас бодай раз у житті, але точно потрапляв у ситуації, коли здавалося б не знайти виходу, коли немов життя втрачає сенс навіть тоді, коли, на перший погляд, все гаразд. І тут є надзвичайно важливо, щоб поруч був хтось… Хтось, хто тебе зрозуміє, підтримає, часом навіть просто без слів… Як-то кажуть, Господь є в кожному з нас, і саме так ми дізнаємося, що справді – Він поруч!
Бути з тими, хто страждає найбільше та виявляти діло співчуття і розради – ось, що спільнота «Дім Серця» обрала своєю місією! «Дім Серця» – рух в Католицькій Церкві, який почався 1990 року у Франції. Його засновником став отець Тьєрі де Русі, тодішній генеральний настоятель монашого згромадження Слуг Ісуса і Марії. «Доми Серця» – це католицький рух милосердя, звернений до дітей, а також до всіх знедолених по цілому світу. До того ж у квітні 2000 року Католицька Церква визнала рух «Домів Серця» приватним згромадженням вірних. Цього року спільнота святкувала своє 25-річчя. У Львові вона діє вже понад дев’ять років і за цей час започаткувала багато ініціатив, серед яких тривала і вірна дружба з дітьми-сиротами, особами з львівського пансіонату для людей похилого віку, безпритульними, а також із митцями, музикантами, студентами.
«Специфічним у «Домі Серця» є те, що це спільнота, яка пропонує волонтерам виділити 1-2 роки свого життя, щоб служити Богу, служити спільноті і мати (вести) життя в молитві. Це три основні важливі речі в «Домі Серця». А старатися вести християнське життя, значить бути серед людей, які найбільше потребують дружби, милосердя, співчуття й утіхи. У Львові ми маємо різні справи, наприклад, ходимо в інтернат для дітей, відвідуємо дім для людей похилого віку. Також ми проводимо різні зустрічі для молоді, щоб молитися разом. Оскільки ми маємо багатий зв’язок із художниками у сфері мистецтва, то організовуємо разом із ними різні виставки й презентації», – розповідає про працю спільноти у Львові сестра Од Гійє.
Загалом «Доми Серця» намагаються пізнати життя з різних сторін та дізнатися про істинний сенс стосунків між людьми. Тому кожну сферу людського життя – освіту, культуру, середовище праці, суспільне життя тощо – вони перемінюють, приносячи в неї дар співчуття. Отож, стати волонтером спільноти може кожен охочий. Головне, це мати бажання, трохи вільного часу та щире прагнення допомогти іншим.
«Кожен волонтер, перед тим як їхати на місію, приходить на такі вікенди-зустрічі, тобто формації, під час яких знайомиться з членами спільноти. Ми також дізнаємося про структуру дня, а точніше як все проходить під час місії. І якщо все добре, тобто якщо волонтерові все підходить, то спільнота бачить, що ця людина може волонтерити. Вона їде на місію – переважно на 14 місяців або 2 роки і зазвичай це єдина країна. Хоча, звісно, бувають якісь винятки, якісь необхідні подорожі. Проте, як правило, волонтер перебуває лише на тому місці, де його призначили, – зазначає учасниця «Дому Серця» Роксоляна Дрозд і додає: До того ж є такі три гілки нашого життя в спільноті – коли волонтер переважно живе в спільноті (де здебільшого п’ятеро людей). Друга гілка – життя молитви, певний молитовний ритм. Ми практикуємо євхаристію, щоденну Службу Божу, адорації та розарій. Приблизно так виглядає молитовне життя. І вже третя гілка – це cлужіння в самому районі, де ми перебуваємо, відвідуємо самотніх людей – наших друзів. Наприклад, на Кубі (де доводилося дівчині проходити місію, – ред.) ми відвідували одне місце для людей з особливими потребами, будинок для людей похилого віку і щотижня ходили в районі гратися з дітками. Це важко описувати, бо це служіння специфічне, тому що воно кожен раз – різне. Всі люди такі різні, але їхні серця однакові».
У цьому також переконані й Іринка Флякович та Марі-Катрін Зюн (Марічка). Адже побувавши на служінні в Польщі та Чилі відповідно, вони стверджують, що культура скрізь є різною, проте все решта абсолютно однаковим.
Сестра Од Гійє також наголошує, що не завжди служіння дається легко, але тим не менш, дуже важливо, що попри все люди зростають духом, силою та укріплюють свою віру.
«Загалом люди розвиваються і духовно збагачуються. Хоча спочатку буває, що дуже хвилюються. Мовляв, ми так не зможемо, це занадто багато, ми будемо жити, як монахи і як це витримати. Проте під час місії, вони розуміють, що це дуже важливо і зовсім не багато. Вони навіть часом хочуть більше, а потім навпаки. Життя спільноти непросте, бо це різні характери, культури. Адже давати справжнє служіння людям – не так просто. Ось які бувають складнощі життя спільноти. Однак живучи у любові з людьми ми отримуємо більше, ніж даємо» – переконана сестра.
Учасниці «Дому Серця» запевняють, що впродовж свого служіння побачили, яку велику роль для людини відіграє дружба, особливо з дітками, бо вони ж все відчувають їх не обдуриш. Тому редакція сайту «Духовна велич Львова» щиро бажає, аби «Дім Серця» й надалі зігрівав серця і щоб діяльність спільноти надихала інших на нові звершення!
Оксана Войтко
Більше про спільноту: eu.heartshome.org, www.facebook.com/dim.sercia.ua
Повязані записи
