В межах обговорення суспенди, яку компететною церковною владою було накладено на священика УГКЦ, що співслужив Літургію зі священиком некатолицьким, у мене з проф. Юрієм Чорноморцем виникла досить цікава дискусія, яку копіюю одним дописом у форматі, в якому ми дискутували.
Думаю, вона буде корисною для прочитання для усіх тих, які цікавляться проблематикою Євхаристійного сопричастя між Церквами.
Принагідно висловлюю проф. Юрію Чорноморцю подяку за стимул до дискусії!
Проф. Юрій Чорноморець:
“і це в УГКЦ, чиї богослови хвалять маронітів, які співслужать з православними, і ще більше хвалять православних, що ті співслужать з маронітами. Все це дивно. Ви або вже відміняйте свою екуменічну концепцію та своє екуменічне бачення церкви, або міняйте канони. Бо так не можна – і нашим і вашим…”
Єрм. Юстин д-р Бойко, студит:
“Юрій Павлович, дуже Вас шаную як дослідника, історика і богослова!
Але Ви прекрасно знаєте про те, що існує міжнародна богословська комісія, яка вже не один раз розглядала питання євхаристійного сопричастя між Церквами. Погляди богословів різняться між собою. Одні кажуть, що Євхаристія є видимим знаком єдності Церкви і ніколи не може бути середником для її осягнення. Інші ж, зокрема і наш блаженної пам’яті Любомир Гузар, на одному з Папських Синодів говорив про необхідність євхаристійного сопричастя між Церквами, оскільки Євхаристія будуватиме так омріяну єдність Церкви. І я особисто підтримую таку позицію обидвома руками. Щоправда у кожній позиції є свої нюанси, але це не місце для поважної дискусії.
Коли ж мова про спільні молитви і богослужіння, окрім Святих Тайн, ми і так служимо з братами православними. Але, і Вам достеменно відомо, що так само і православні в Україні не дозволяють співслужіння Євхаристії з неправославними священиками. Тому, тут нам усім слід сідати за стіл переговорів (але за участю богословів) і думати, як приблизати бажану самим Христом єдність Церкви.
Тепер, коли мова про конкретний випадок. Тут справа така, що припис канону 702 Кодексу Канонів Східних Церков, який говорить таке:
“Католицьким священикам забороняється співслужити Божественну Літургію разом з некатолицькими священиками або служителями”.
На базі цього канону місцевий єпископ зобов’язаний відреагувати на дії священика. Тому, після розмов і упімнень, на нього була накладена церковна кара. Але, він надалі перебуває на утриманні УГКЦ і має нагоду переосмислити свою поведінку.
Окрім всього, тут ще є одна дуже важлива сторона медалі. Це те, що на парафії, де служить покараний священик, існує поважна небезпека з його сторони перетворити церковну громаду на приватний “бізнес”. І саме проти цього ми і боремося.
А якщо говорити широко, настав справді час поважної дискусії про спільне служіння Євхаристії. Але, мабуть, це стане можливим тільки тоді, коли нарешті єдина Українська Православна Церква в Україні отримає Томос.
На це маємо надію і просимо Бога про єдність усієї Христової Церкви, яка є так бажаною, особливо в обличчі викликів сучасного світу!”
Проф. Юрій Чорноморець:
“Дуже просте питання: тобто якщо завтра папа і православні патріархи раптом спонтанно послужать літургію разом, то папу теж заборонять у служінні на рік?”
Єрм. Юстин д-р Бойко, студит:
“За теперішньою католицькою еклезіологією спільне служіння Євхаристії між Православною і Католицькою Церквою означатиме єдність Христової Церкви, а отже за таких умов приписи Кодексу Канонів Східних Церков перестають діяти і слід буде укладати новий Кодекс.
Розуміючи це, усі Папи, які відвідували Патріархів, були присутніми на Літургіях, які вони служили і навпаки, але ніколи не співслужили. Бувало таке, що промовляли в часі богослуження, але не співслужили.
Тепер, коли Папа відслужить з Патріархом Вартоломеєм або його наступником спільну Літургію, для усіх католиків в світі, які дивляться на нього як на Наслідника Апостола Петра, це буде означати, що їм слід так само робити, тобто служити з православними священиками.
І тоді, коли Папа зважиться на такий крок, я особисто відразу після нього піду служити з моїми братами православними, які ще є моїми друзями. І маю їх, дякувати Богу, багато!”
Проф. Юрій Чорноморець:
“Ну і третє питання: як тепер діяти православним єпископам стосовно тих священників православних які по Карпатах чи по окопах на фронті співслужили з греко-католиками? Їх теж забороняти на рік? Які тут будуть поради?”
Єрм. Юстин д-р Бойко, студит:
“Буду з Вами дуже щирий і відвертий. Але, підкреслюю, висловлю тільки особисту позицію. Для мене це болюче питання.
Повірте, у даному випадку (маю на увазі випадок Краківця на Львівщині) справа співслужіння була одною з причин суспенди. Головна причина відсторонення – це те, що священик зробив з парафії свій родинний бізнес. І це відбилося на людях. Виправляти зараз це буде дуже важко!
А тепер відносно Вашого запитання. Коли мова про православних єпископів, мені важко щось їм радити у цьому питанні, бо справді не дуже добре орієнтуюся, як на це питання дивиться так різнобарвне українське православ’я.
Згідно норм ККСЦ священика, який співслужив з некатолицьким священиком і не направився після упімнень слід покарати. Звичайно, Кодекс на враховує екстремальних обставин, зокрема умов війни.
Але, Кодекс передбачає поняття Ecclesia supplet (Церква доповнить). Тобто, якщо священики різних деномінацій церковних служать спільно в умовах війни, то я вважаю цю ситуацію допустимою, бо тут маємо справу з небезпекою смерті, яка запрожує чи то поодиноким людям, чи спільноті народу.
На мою думку, слід якомога скоріше разом з Томосом створити спільну богословську комісію в Україні, яка вирішуватиме ці та інші питання. Бо, на моє глибоке переконання, початок відновлення єдності Вселенської Христової Церкви розпочнеться, мабуть, з України. У цьому я щораз то більше переконуюся.”
Автор: о. Юстин Бойко
Повязані записи
