Юліана Лавриш
Сьогодні, у часі трагічних подій не лише для України, але і для всього світу, дедалі більше роздуму про першопричини, чому так відбувається? Безумовно, можемо говорити про багато факторів, проте один із них, на мій погляд, – брак Любові. У І Посланні апостола Павла до коринтян сказано, що «тепер же зостаються: віра, надія і любов – цих троє, але найбільша з них – любов» (І Кор. 13:13). Медіаконтент, стиль життя, світоглядний вимір сучасної людини дедалі більше стереотипізують це поняття. Пригадаймо собі хрестоматійну класифікацію Любові: статева любов (ерос) або найнижчий тип любові; дружня любов (філія), любов у дії (сторґе) та жертовну любов (аґапе), яку, власне через модель свого життя запропонував Ісус Христос. А тепер проаналізуймо, як моделюється образ Любові через ЗМІ, особливо починаймо від еросу, навколо нам втовкмачують у голову, що дружньої Любові не існує, оскільки всюди панує лише вигода, подружня Любов – це старомодність минулого століття, сьогодні популярна любов за розрахунком та у цивільному шлюбі. Через надмірне захоплення штучністю світ вкривається духовною кригою, де нема співчуття, допомоги, а отже Любові до людини.
Роздумуючи над проблемою Любові, мене зацікавила розповідь із «Житія святих». Історія повертає нас до Риму, у часи імператора Андріана, до оселі вдови-християнки Софії, яка мала трьох дочок, що відзначалися щирою побожністю. У часі переслідування християн, римський староста Антіох викликав до себе Софію і її дітей, наказавши їм принести жертву поганським богам. Тоді ж дівчата відмовились виконувати наказ, не бажаючи зрадити свою християнську віру. Кати немилосердно били святу мученицю Віру, припікаючи вогнем її тіло аж до вбивства мечем. Не менші тортури терпіла свята Надія, просячи Господа якнайшвидше з’єднатись із душею сестри. Коли її поливали розпеченим оловом, вона співала псалми на славу Бога і з молитвою на устах нахилила голову під меч. Останньою потерпіла муки свята Любов. Її прив’язали до колеса, завдавали удари палицями, пробили діри у її костях і стяли голову мечем.
Отож прочитуємо цікаві факти – св. Любов останньою гине у болісному мучеництві. Саме тому читаємо у апостола Павла: «Любов ніколи не переминає» (І Кор. 13:8). Тобто справжня Любов уособлює повноту і безмежність, вона є об’єднавчим чинником всіх людських емоцій і надійним майданчиком для прощення. На мою думку, коли людина пізнає справжність любові, це її робить щасливою. Наприклад, коли подружжя розуміє у власному шлюбі справжність стосунків, йому ніколи не грозитиме розлучення; коли мати ставитиметься до ненародженої дитини з опікою, вона ніколи не вчинить аборт; коли старець любитиме життя і цінуватиме кожну його хвилину, то нізащо не погодиться на евтаназію!
А тепер зважмо на останні події в Україні. Після жахливої катастрофи малазійського «Боїнга 777» терористи розпочали численні мародерства над тілами загиблих. Зневага до людської гідності – не лише справа наживи, а спотвореність душі людини, яка патологічно хвора. Адже, якщо людина звикла жити у темряві, світло викличе роздратування. Дії терористів що до жертв – це насправді лакмусовий папірець того, до чого ми, як світ, прямуємо. Бо пошана до людини, до її останків – це не просто почуття, це тест, по-перше, на любляче серце, а, по-друге, на присутність духовної зрілості. Описана модель поведінки – «вершина айсберга». На жаль, чимало «тероризму» не тільки сьогодні на Сході України, але і між нами: це підстави колег, корупція, продажність…
Зло боїться Любові, бо Любов здатна перемінити людину. Вона здатна запобігти гріхові, розчаруванню, руйнації. Роздумаймо лишень, чи могло б зародитися християнство без Любові? Чи змогла б катакомбна Церква вижити в умовах римсько-імперського пресингу і наруги над християнами? Гадаю, що без Любові, – ні у якому разі!
Тому підтримуймо Любов у наших серцях, бо це той Дар, який сьогодні можемо використати. Бо Любов – це життя, а не смерть! І хай би що не говорили, а вона таки існує, і це можливо довести, відмовившись від «духовного напівфабрикатства»!
Повязані записи
