Сьогодні Церква вшановує пам’ять свв. рівноапостольних Кирила і Методія. Отож, про історію братів-просвітників слов’янських народів розмовляємо в ексклюзивному інтерв’ю з отцем-доктором Олегом Кіндієм, доцентом кафедри богослов’я Філософсько-богословського факультету Українського Католицького Університету.
Отче, насамперед розкажіть, будь ласка хто такі Кирило і Мефодій? Яка їхня історія?
Кирило і Мефодій обоє є братами, греками за походженням з м. Солуня. Це північне місто Греції. Воно близько розташоване до поселення слов’янських племен. Тому вони мали зв’язок з поселеннями словян. Кирило є молодшим братом, а Методій – старшим. Кирило був військовим. Виконував досить гарну службу. Вже у зрілому віці вирішив піти в монастир і став добрим ігуменом монахів, бо мав дуже добрий військовий вишкіл. Кирило, точніше Констянтин, бо ім’я Кирило він взяв собі під час монашого постригу, виховувався при імператорському дворі. Старший брат влаштував молодшого у царську школу. Там він виховувався з імператором. Коли вони виростали, то імперією керувала Теодозія. Таким чином він мав тісний зв’язок з імператором з дитинства. Костянтин виконував різні урядові посади. Через свою освіченість він зайняв вагоме місце при імператорському дворі. У зовнішній політиці імперії формувалась ідея культурної експансії. Кирило очолив місіонерський відділ при імператорі. Він мав великий досвід: входив в полеміку з мусульманами, спілкувався з євреями, ненаверненими слов’яними. Багато подорожував, зустрічався з представниками різних релігій. Був професійним місіонарем. Йому доручили провести кампанію просвітництва щодо слов’ян. Йому це вдалося найкраще. Він уніфікував письмо, яке ми називаємо кирилицею. Слов’яни не мали своєї катехизації. Необхідно було на слов’янські мови перекласти Святе Письмо, літургійні тексти. Кирило започаткував переклади з грецької мови на слов’янські. Розуміємо, що тут йдеться не лише про тексти, а також про цілу сферу шкільництва. Відвідуючи різні народи слов’ян він приносили цілі структури шкільництва у ці народи. Умовно ми їх називаємо просвітниками слов’янських народів. У цих школах наших пращурів вчили писати і читати. Слов’яни мали абетки, але якісь свої версії. Кирило зумів систематизувати і поставити на певну платформу і це дало певні плоди. Це його місіонерський аспект. Мефодій з часом допомагав йому і став єпископом. Кирило пізніше став єпископом. Що цыкаво, що не від Констатинопольського Патріарха, а з рук папи Андріана ІІ. Це також символ єднання двох світів. Вони обоє ширили Христову Церкву в дуже екуменічний спосіб. Вони непросто переклали книги, а допомогли Сходу і Заходу краще зрозуміти один одного. Пам’ятаємо про їхню місію до Криму, під час якої вони переносили мощі папи Климента з Херсонесу до Риму. Кирило є символом єднання Східної і Західної Церкви. Певний час були також претензії до слов’янської мови. Так, як Літургії звершували грецькою і латинською мовами. Слов’яни цих мов не розуміли. Коли Кирило переклав тексти, то був сумнів чи можна цією мовою молитися до Бога. Папа Андріан особливою буллою надав дозвіл визнати церковнослов’янську мову як літургійну мову. З часом слов’яни вже прийняли переклади і почали молитися рідною мовою. Це лише сприяло поширенню християнство серед слов’ян. Коли Констянтин прийняв ім’я Кирило, то він обрав за свого патрона одного з найбільших богословів ранньої Церкви.
Отож, три дуже важливих речі:
- Місіонерство
- Зв’язок між Сходом і Заходом
- Просвітництво серед широких кіл слов’ян.
Де вони навчилися вільно володіти слов’янськими мовами?
Кирило був дуже талановитим. Він добре знав хазарську мову, вивчав іврит. Коли він виростав у Солуні, то спілкувався з різними слов’янами. Йому ця мова не була складною. Він мав багато друзів, які допомогли йому опанувати мову. За основу він взяв грецьку абетку і адаптував їх до слов’янської фонетики. Запропонував 38 літер для словян. Маючи неординарний інтелект він досконало опанував ці мови.
Розкажіть, будь ласка, детальніше про його суперечку з євреями.
Це одна з найпопулярніших суперечок, які були. Візантія мала свої місіонерські подорожі до Хазар. Вони мали великий вплив. Основний їхній аргумент проти християн і Кирила було те, що вони дотримуються Старого Закону. Ніби, чим старший Закон, тим правдивіший. На що Кирило відповів, що в такому разі треба вертатися до закону Авраама чи Ноя. Бо їхні часи ще давніші. Він дуже добре знав Старий Завіт. Де прямо говориться, що євреї очікують на Новий Завіт. У цій суперечці йдеться про те, хто правдивіший. Загалом на історію треба дивитися цілісно.
Чого їхні постаті можуть нас навчити сьогодні?
Насамперед не боятися ділитися вірою. Християнство живе тільки тоді, коли воно ділиться з іншими радістю. Кирило і Мефодій дуже сміливо це робили. Вони проповідували і йшли до всіх слов’ян. Вони роблять це їхньою мовою. Не треба дивитися на інші народи з висоти інтелектуальної переваги, а треба використовувати їхню специфіку. Цього нам також треба вчитися як ділитися вірою говорячи мовою свого опонента. Ми можемо від них навчитися Вселенського бачення Церкви. Брати є покровителями Європи, Католицької Церкви. Не боятися бути відданими своїй справі. Кирило прожив 42 роки і помер у дуже молодих роках. Вони є прикладами справжньої християнської жертовності і відданості у діленні вірою з іншими. В Чехії, Словаччині Кирило і Методій є дуже популярними. Ми трохи недооцінюємо їх забуваючи про їхні імена. А це наші світочі, які задали дуже високі планки духовного життя. Нам від них багато чого є вчитися.
Повязані записи
