Продовжуємо цикл відеорозповідей про непросту історію Свято-Покровського кафедрального собору УПЦ КП у Львові (Колишній костел св. Миколая та монастир Тринітаріїв). Сьогодні розповімо про зміни, яких зазнав храм під час реставрації у міжвоєнний період. Думками ділиться кандидат історичних наук, історик-медієвіст, архівіст Василь Кметь.
Нагадаємо у попередніх публікаціях ми розповідали про історію появи у Львові монахів-тринітаріїв, їх роль у духовному житті міста, про вівтарі й інтер’єр Свято-Покровського Собору та про основні святині храму.
Тринітарський костел святого Миколая у Львові, нині Свято-Покровський кафедральний собор УПЦ КП, у новітній час також пережив цілу низку реставраційних заходів. Значних втрат зазнав храм у роки першої світової війни. Передусім, були перелиті і вилучені дзвони XVII сторіччя. Дзвони, які ми бачимо у соборі зараз, датовані вже міжвоєнним періодом – 20-тими роками ХХ століття. Також були перелиті 108 труб органу, виготовленого у 70-их роках XIX сторіччя.
Тому, коли з 1921 року настоятелем собору став священик Соколовський, він змушений був розпочати також ще один реставраційнно-відновлювальний проект. Керував цим проектом відомий митець, архітектор Броніслав Віктор. Саме цій особистості належить ціла низка ідей, пов’язаних із модернізацією інтер’єру та впровадженням окремих нових елементів.
Так, у соборі була встановлена алебастрова балюстрада у стилі ар-деко, яка відділяла вівтарну частину. У зовнішній оздобі храму було виготовлено стюкові прикраси вікон, зокрема ліпнина із зображенням святого Миколая, яка дотепер збереглася і яку можна побачити у дворику Львівського кафедрального собору.
Одним із учасників реставраційних заходів у соборі у 20-их роках, власне 1924-25 роках, був відомий український вчений, консерватор, працівник музею Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка, Богдан Януш. Він виступав надзвичайно активним захисником і поборником автентичності храмів і давніх пам’яток Львова.
Із його іменем пов’язаний також один цікавий епізод. Під час проведення реставраційних робіт у вівтарній частині, в ніші було виявлено скульптуру святого Миколая. Коли була відкрита ця скульптура, служителі собору і учасники тих реставраційних заходів схилялися, щоб залишити цю скульптуру в ніші і відмовитися від полотна із зображенням святого Миколая, яке там було розміщене раніше. Але Богдан Януш опозиціонував такій реставрації, такому підходу, і скульптуру було розміщено в іншому місці, а полотно XVIII сторіччя повернули у вівтарну частину. Із того часу збереглися світлини, які демонструють той короткий період, коли скульптура святого Миколая була розміщена у вівтарі храму.
Василь Кметь
кандидат історичних наук, історик-медієвіст, архівіст
Публікація є продовженням співпраці нашого сайту Духовна велич Львова і сайту Фотографії старого Львова та передбачає цілий цикл матеріалів, які з’являться найближчим часом.
Повязані записи
