Господь обдаровує кожну людину талантами, аби вона прославляла і служила йому. Комусь дає талант красномовства, аби переконувати атеїстів та інших невірних, а іншому гарний голос, аби у пісні Його прославляти. А хтось доносить Господню науку за допомогою пантомім та сценок. Про те, як можна прославляти Господа за допомогою театрального мистецтва для Духовної величі Львова розповіла Оксана Щербак, керівник львівського християнського театру «Життя», який діє при спільноті «Благословення» у парафії св.. Володимира і Ольги УГКЦ (вул. Симоненка 5а).
– Розкажіть, як виникла ідея створити християнський театр?
– Театр «Життя» працює 7 років при спільноті “Благословення”. Почав він діяти у рамках курсу «Альфа», а згодом «РУАХ». Оскільки виникла потреба зробити курс більш інтерактивним, щоб релігійний матеріал легше сприймався, запам’ятовувався і засвоювався. Почав керувати цим театром Сергій Юрцунь, а останні 3 роки відповідаю за цю справу я. Театр налічує близько 20 постійних членів. Актори – це переважно молоді люди віком до 25 років і серед них немає жодного професійного артиста.
– Який у вас репертуар?
– Ми, як правило, ставимо невеликі сценки (пантоміми) до 10 хв. У нас їх є близько 30. Підбираємо по темах. Курс «РУАХ» налічує 14 тем, відповідно до кожної теми підбиралися 1-2 сценки: хто такий Ісус, хто такий Святий Дух, як помер Ісус тощо. Деякі придумували самі, інші позичали з інтернет-джерел і адаптовували їх під можливості колективу. Цього року вперше поставили велику виставу на 50 хв. Під назвою «Історія спасіння». Прем’єра відбулася у травні.
– А чому виникла потреба у такій великій виставі?
– Люди завжди потребують чогось нового і цікавого, акторам потрібно розвивати свої таланти. Ця велика вистава була нашою мрією. Такої масштабної вистави в нашому репертуарі ще не було. Я шукала сценарій, перекладала з англійської мови, дещо дописували. І після Великодня всі охочі могли побачити її в цокольному приміщенні храму свв. Володимира та Ольги. У цій виставі взяло участь 25 акторів і готували ми її 3 місяці. А побачили дійство близько 500 глядачів. Костюми шили самостійно і декорації також виготовили самі. Є багато позитивних відгуків, які справді надихають, віримо, що найближчим часом здивуємо новим творінням. Плануємо розширювати наш репертуар виставами про святих, історії з Євангелія.
– Як часто виступаєте?
– Доволі часто. Раніше ми не виступали поза межами нашої спільноти, а тепер нас запрошують взяти участь у різноманітних християнських заходах. Щотижнево виступаємо під час курсу «РУАХ». Показували виставу на фестивалі «Святкуємо Воскресіння разом», харизматичній конференції «Вогонь» та багатьох інших заходах, також часто їздимо у села з євангелізацією і ставимо сценки.
– Яке значення має для вас праця у такому театрі?
– Театр для мене – це Боже покликання. Я ще зі школи боялася сцени. І завжди коли виходила, то слова забувала, то мікрофон ламався, то ще щось ставалося. А коли прийшла до церкви, то мене почали запрошувати брати участь у сценках. Це було для мене дуже складно, боялася і не завжди вдавалося так, як хотілося. Йшли місяці і я зрозуміла, що Бог не просто так мене привів у театр. У мене зник страх перед сценою, я почала більше розвивати цей талант, який Господь подарував мені. Я вже працюю тут сьомий рік. Особливо люблю ставити пантоміми, де рухами, можна передати людям Божу любов. Християнський театр є особливим місцем і мені інколи здається, що я з кожною виставою стаю ще ближчою до Христа.
– Актори – творчі люди, наскільки важко з ними працювати?
– Зовсім не важко. Кожен, хто відчуває покликання до цієї справи, може долучитися і саме в такий спосіб служити Богові. Вони його обрали, їх ніхто до цього не змушував, тому проблем з дисципліною немає. Лише важко зібрати всіх на регулярні репетиції. Коли у нас щось не виходить, чи є якась важкість, ми молимося. Загалом, ми завжди молимося на початку і вкінці репетиції, перед виступами.
– Як ви вважаєте, у Львові потрібно більше таких театрів як ваш чи ви вповні заповнюєте цю нішу?
– Думаю, що дуже потрібні й інші подібні ініціативи. Адже те, що можемо ми – це маленька краплина в океані. Всі ми маємо творити Церкву і кожен має в ній особливу роль. Християнський театр – це один із цікавих і нових способів донести Боже Слово до людей, тому я вважаю, що цю справу потрібно розвивати.
– Поділіться досвідом, як створити театр при своїй парафії?
– Найперше – потрібно молитися за театр і за людей, які вам допомагатимуть у цьому. Потрібно запитати Бога, чи він хоче, аби ви створили це. Якщо ваше серце справді горить бажанням, і ви бачте як Бог веде, тоді пора приступати. Можна запрошувати акторів, керівників, для того, щоб вони дали гарну пораду, це спростить процес. Для початку можна ставити вже готові сценки, а пізніше починати придумувати свої, але починати з чогось маленького. Наприклад з різдвяних вертепів, тощо. І згодом, звичайно, шукати щось нове, аби просвітлювати людей. Є багато важливих тем, які можна донести з допомогою вистав, тож маємо широке поле для праці.
Розмовляла Ірина Мудра
Повязані записи
