“Три “П”: Почитати, помолитись, почувати програма-мінімум на Страсний тиждень від отця Василя Рудейка

Як добре пережити Страсний Тиждень? Що душпастирі радять, які богослужіння відвідати, щоб не “забігатись”, але щоб відчути все, що це важливо?

З цими запитаннями ДивенСвіт звернулися до отця Василя Рудейка, заступника голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

Почитати, помолитись, почувати

Я би молодій людині порадив щонайменше почитати Святе Письмо в Євангелії, в якому йдеться про Страсний Тиждень. Страсний тиждень описаний по-різному у кожному з чотирьох Євангелій, кожен з євангелистів на цьому наголошує.

І тоді вже для себе вирішити, в яких із богослужінь та молода людина захоче і буде мати нагоду взяти участь.

Уклад Страсного Тижня є такий, що він починається з Лазаревої Суботи, де є прообраз Воскресіння: Христос являє свою перемогу над смертю вже перед своїми страстями. Відтак є Богослужіння Його великого входу в Єрусалим – Пальмова неділя. Це Богослужіння показує Христа як царя, який у славі входить у своє насліддя.

Бо Єрусалим – це місто Христове, місто, яке Бог встановив на землі як можливість для людини й Бога зустрічатися – на той час храм був практично єдиною можливістю комунікації з Богом, і Христос туди входить.

Відтак перші три дні – приготувальні: понеділок, вівторок та середа. Вони мало чим відрізняються від “звичайного” посту, богослужіння – такі самі: зранку Утреня, Третій, Шостий Час, Літургія Передшеосвячених Дарів, – але мають свої унікальні теми. Наприклад, в один з днів говориться про старозавітнього Йосифа, якого брати продали в рабство в Єгипет, але в той спосіб одержали спасіння від голоду. Є згадка про жінку-грішницю, яка омиває ноги Ісуса Христа своїми сльозами і намащує миром. Є згадка про десять дів, п’ять з яких були розумні, а п’ять – не дуже.

А вже з четверга починаються особливі богослужіння: є Літургія Василія Великого із вечірнею, яка є згадкою про Тайну Вечерю – єдиний в цілому літургійному році день, коли просто згадується біблійна подія встановлення Євхаристії. Є чування в ніч на п’ятницю, на якому читають 12 страсних Євангелій. На другий день є Вечірня з виставленням плащаниці. І наступне чування – сидіння біля гробу Христового: є спеціальне богослужіння, яке його супроводжує. Так, як на похороні ми сидимо біля померлого – так само і в церкві ми сидимо біля плащаниці

В суботу велику вже починаються богослужіння пасхальні: це є Літургія Василія Великого, Утреня і Літургія Пасхи в неділю.

Кожне з цих богослужінь є унікальне. Воно відбувається один раз в році, і я заохочую всіх брати в них участь. Звичайно, що кожен може взяти собі цю участь відповідно до його можливості, але так я би радив: почитати у Святому Письмі, щоб знати і приходити, молитися, чувати з Христом, співчувати Йому у Його стражданнях – це є наше з вами завдання як християн.

Програма-максимум: 10 плащаниць

– Молоді люди часто мають робочі дні і в четвер, і в п’ятницю. І тоді їхня “програма-мінімум” – це піти до Плащаниці. “Програма-максимум” – це піти, наприклад, до 10 різних плащаниць. Наскільки доцільною є така практика?

– Немає значення, скільки плащаниць ти відвідаєш. Плащаниця – це тіло Христове, яке виставляється в гробі для того, щоб можна було біля Нього побути. Давня традиція – це знімання антимінсу з престолу і покладання його на тетрапод, щоб можна було побути біля престолу, біля того місця, з якого ми отримуємо Тіло Христове.

Звичайно, що в нашій традиції всі богослужіння є зміщені. Тоді люди, які ходять на роботу, для себе придумують якісь можливості: нормально богослужіння мали б розпочинатися в четвер увечері Літургією, Утрення Страстей – раннього ранку, щоб можна було взяти в ній участь, ввечері з п’ятниці на суботу – виставлення Плащаниці. І тоді з п’ятниці на суботу можна би було знйти час і побути біля Христа, як біля усопшого – в цьому суть Плащаниці.

Не залежить, скільки плащаниць відвідаєш. Залежить, скільки часу присвятиш тому, щоб побути на молитві з Христом і біля Христа. Уявити собі всю трагічність моменту: Бога, який воплотився, вбили. І зараз вся природа “в шоці”, і ми також “в шоці” мали би прийти і посидіти і подумати, що ж такого відбулося. Ми в шоці, коли хтось помирає із наших рідних, а тут сам Господь Бог помер.

А бігати й дивитися, які квіти на яких плащаницях поставлено – це гарний соціальний момент, коли можна разом побути і поговорити, і обговорити навіть, в якій церкві краща плащаниця, а в якій гірша, але суть не в тому. Суть в тому, щоби побути біля Христа.

Наздогнати спасіння

– Якщо молода людина не дуже постила цілий піст, чи може вона якось “наздогнати” це спасіння за останній тиждень?

– Ні. Не може “наздогнати”, але вона може долучитися до посту тоді, коли вона усвідомить його потребу для себе. Бо піст – це не є щось, що людина мусить робити. Піст – це є щось, з чого людина може зрозуміти, що воно принесе їй духовну користь. Просто постити без усвідомлення посту – це дієта. Для того, щоб отримати духовну користь, треба постити свідомо: не так, що “зараз піст і я мушу постити” – ні. Суть в тому, щоб зрозуміти, що в мене є якась мрія в житті: звільнитися від якогось гріха, помолитися за когось, знайти час для когось. І я використовую піст для цієї речі. Незалежно від того, коли ми дійдемо до такої свідомості: на початку посту, всередині посту, в Страсний Тиждень, у Страсну Пятницю чи Суботу – це і буде початок нашого посту і наверстання всього, що ми упустили . І слово Йоана Золотоустого на Пасху дуже гарно говорить про те, що хто постив – хай тішиться, хто не постив – також нехай тішиться. Зараз Пасха, і всі повинні бути щасливі.

Фото: Leighton Wallis