Кожного відвідувача латинської катедри у Львові, при вході до цієї святині, зустрічає львівський патрицій XVI століття Станіслав Ганель. Його надгробок бачимо ще до потрапляння у центральний неф храму: фігура Станіслава Ганеля лежача, із покірно закритими очима. При ньому клепсидра, що натякає на завершене життя цього міщанина, але також – що і кожному з нас часу залишається все менше, його потрібно прожити гідно. До прикладу, так, як це було у випадку із Софією Ганель. Це дружина Станіслава, яка й фундувала для нього описаний вище надгробок. Крім того, багато інших знакових і відомих сакральних об’єктів у Львові також були фінансовані чи пов’язані із нею. Отож, з нагоди празника Віри, Надії та Любові і матері їх Софії, говоримо про сакральні об’єкти у Львові, яких, можливо, не було б без ініціативи та фінансової підтримки Софії Ганель.
Коротка біографічна довідка
Представники роду Шелерів (Шілерів) прибули до Львова ще в часи Середньовіччя, очевидно, із Сілезії. Багатьох із них обирали у владні інститути міста, а окремі з Шелерів – навіть були райцями та бурмистрами. Львівські Шелери, від імені Яна Шелера, вирішили змінити своє прізвище на Ганель. Таким чином, представники роду Шелерів-Ганелів до кінця XVI століття входили до міських керівних структур і визначали життя та траєкторію розвитку давнього Львова. Крім того, Міхаель Ганель, син Бартоломея Ганеля, який став доктором медицини і навчався у Юрія Дрогобича, був придворним лікарем Владислава ІІ Ягеллончика (король Богемії та Угорщини).
Станіслав Ганель, дружиною якого була Софія Ганель, львівський патрицій XVI століття, що міг похвалитися чималими статками. Дослідник історії Львова Владислав Лозинський, покликаючись на інвентар, перераховує речі, які залишив після своєї смерті Станіслав Ганель: багато золота і срібла, золочені чаші, срібні ложки, перстні та інші ювелірні прикраси, багато гаптовані перлами тканини. Також зброя – шабля і меч зі сріблом, дорогі заморські вина в погребах, фільварок під Львовом і кінна ферма. Щодо Софії Ганель, то вона після смерті чоловіка володіла кам’яницею у центрі Львова – прямо на сучасній площі Ринок (сьогодні №5). Той самий Владислав Лозинський писав, що та була зведена італійським будівничим Петром і мала б бути однією з найгарніших у місті. Врешті, у володінні Софії Ганель знаходилися ще й просторі маєтки в різних куточках Львова. До прикладу, це території довкола сучасної церкви святої Софії й нижня частина Стрийського парку та околиці.
Львівські єзуїти
Орден єзуїтів було засновано баскським дворянином Ігнатієм Лойолою у середині XVI століття, а вже у другій половині XVI століття перші представники Товариства Ісусового з’явилися у Львові. Патроном останніх у місті Лева був львівський римо-католицький архієпископ Ян Димитр Соліковський.
Саме за його сприяння згадані монахи прибули до Львова, жили тут, організовували свою діяльність та будувалися у нашому місті. У тому числі – це все відбувалося і на кошти знаних та впливових в регіоні урядовців, шляхтичів та патриціїв: Станіслав Жолкевський, Єлизавета Сенявська, Софія Ганель і ін.
Щодо останньої, вона була хорошою приятелькою архієпископа Димитрія. Відтак жертвувала дуже щедрі суми на утримання осередку єзуїтів у Львові. Скажімо, Софія Ганель вважається однією з фундаторок єзуїтської колегії у Львові, першої каплички Товариства Ісусового у місті, давала кошти на зведення храму. Ба більше – після приходу до міста перших єзуїтів вона надала у їхнє розпорядження свою кам’яницю, що на площі Ринок. Там ці монахи проживали аж до початку XVII століття. Сьогодні важко уявити Львів без храму святих апостолів Петра і Павла (Гарнізонний храм), побудованого єзуїтами. Й Софія Ганель була однією з тих, хто допоміг цим монахам осісти та стати своїми у місті.
Храм святої Софії
Мало хто із туристів, але, принаймні, майже кожен львів’янин знає про тихий, затишний і дуже мальовничий район Львова, який у наші дні має назву Софіївка. Таке найменування ці терени отримали від однойменного християнського храму, що височіє над околицею – колись костелу, а тепер церкви святої Софії.
Історія цієї святині сягає початку XVII століття, коли на цьому місці й було зведено перший храм – невеличний дерев’яний костел у бароковому стилі. Ініціаторкою та головною фундаторкою зведення даного сакрального об’єкта також була саме Софія Ганель. Львівський бургомістр та хроніст історії міста Бартоломей Зіморович про цю подію написав так: “…мешканка Софія Ганель заклала на своїй землі каплицю св. Софії на передмісті Галицькім”. Варто додати і те, що вона не просто фундувала будівництво храму – Софія Ганель заповіла 200 флоринів на утримання священика при храмі після її смерті. Відтак підтримувала храм та парафію фінансово. Проте, не регулярно, якщо вірити джерелам. Парафія при храмі св. Софії не була надто чисельною, а сам храм, як і багато інших у Львові, постраждав у 1672 році в часі приходу до міста турків.
Надгробок Станіслава Ганеля. Не обійшлося без дива
“Славетному Станіславові Ганелю, громадянину львівському, померлому дня 17 листопада року Божого 1570, цей пам’ятник поставила достойна жона Софія. Сьогодні мені, завтра – тобі”. Саме таку епітафію, щоправда латинською мовою в оригіналі, можна прочитати на пам’ятному надгробку Станіславові Ганелю у латинській катедрі у Львові. У епоху Ренесансу, до якої відносять цю пам’ятку, смерть часто сприймалась і трактувалась наче сон. Відтак саме у такому вигляді ми й бачимо львівського патриція Станіслава Ганеля на надгробку, який фундувала для нього дружина, Софія Ганель. Поруч із Станіславом Ганелем його гмерк, тобто міщанський герб, який нагадує нам про те, що ця людина колись була живою, чогось прагнула. Також бачимо клепсидру, яка наче підтверджує слова, вказані у епітафії: “…Сьогодні мені, завтра – тобі”.
Щодо самого надгробка, який сьогодні детально може вивчити кожен львів’янин чи відвідувач нашого міста, існує декілька цікавих фактів. Про декотрі з них згадує дослідник давньої історії Львова та мистецтвознавець Владислав Лозинський.
Зокрема і про те, що цьому мистецькому витвору дивом вдалося не повторити долю багатьох подібних творів. Справа в тому, що за львівського римо-католицького архієпископа Вацлава Сераковсього відбувалась значна реорганізація інтер’єру латинської катедри. У часі даного процесу багато творів мистецтва з храму забрали, частина з них по тому була загублена чи зруйнована. На щастя, це не стосується надгробка Станслава Ганеля.
P.S. Інше
Окрім меценатства, поширеною практикою того часу, якщо говорити про багатих та знатних людей, була часта подача милостині, пожертви. Стосуються ці слова і Софії Ганель. Остання також не просто фундувала храми та підтримувала релігійні спільноти. У тому числі – вона виділяла значні кошти на утримання шпиталів. До прикладу, це був шпиталь святого Духа у Львові.
Знаково, що сама Софія Ганель завжди залишалась особою скромною та невибагливою. Так, після того як вона впустила єзуїтів у свою кам’яницю на Ринку, сама доживала віку у скромній комірчині в тому ж шпиталі святого Духа.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Друздєв О. Храм святої Софії у Львові // Підземелля Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://underpetrapavla.lviv.ua/blog/hram-svyatoyi-sofiyi-u-lvovi/
- Жук І., Мельник І. Вул. Франка, 121 – церква св. Софії (кол. Костел) // Інтерактивний Львів [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/franka-121-f/
- Харчук Х. Пл. Ринок, 5 – колишня кам’яниця Ганлівська // Інтерактивний Львів [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/rynok-5/
- Яким І. Випробування часом та пандемією: чому храм XVI століття залишився поза увагою львів’ян // Дивись.info, 2020 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://dyvys.info/2020/09/15/vyprobuvannya-chasom-ta-pandemiyeyu-chomu-hram-xvi-stolittya-zalyshyvsya-poza-uvagoyu-lviv-yan/
- Charewiczowa Ł. Mieszczka lwowska XVI w. Zofja Hanlowa. – Lwόw, 1935. – S. 1 – 35.
- Łoziński W. Patrycyat I mieszczaństwo lwowskie w XVI I XVII wieku. – Lwόw: Gubrynowicz I Schmidt, 1890. – S. 114 – 115.
фото з: https://uk.wikipedia.org/
Повязані записи
