МАРІЯ З МАГДАЛИ
Євангельська мироносиця походила з містечка Магдали, а точніше з його околиць, з рибацького села на західному березі Ґеннісаретського озера. Була досить заможного роду, тому й прозвалася Магдалиною, бо за іменем міста називали багатих людей. Марія, хоча й проживала у благочесті, але потрапила під вплив бісів.
Коли почула, що неподалік проповідує Ісус Христос, вона прийшла до Нього й стала очевидицею чуда насичення людей хлібами та рибою. З того часу Марія Магдалина, разом з іншими жінками, стала служити Ісусові своїм майном. Євангелисти Марк та Лука свідчать про те, що Марія з Магдали була зцілена Ісусом Христом від одержимості бісами, з неї вийшло їх аж сім (Мк., 16, 9; Лк., 8, 3).
Майже від самого початку земної проповіді Ісуса Христа, і аж до Воскресіння Його з мертвих та Вознесіння на небеса, Марія вірно служила Христові, не залишаючи Його в найдраматичніші хвилини мук, страждань, розп`яття і погребіння: «Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивилися, де Його поклали» (Мк., 15, 47). Вона стала свідком Воскресіння Христа, і саме до неї першим Ісус промовив: «Маріє!», і вона впізнала в ньому Свого учителя.
Таким чином Марія з Богородицею, апостолами та іншими жінками розділила радість повстання з мертвих Христа Спасителя. Ймовірно, що вона разом з іншими учнями та послідовниками Ісуса стояла на Елеонській горі та бачила Його Вознесіння на небеса. Так само в День святої П`ятидесятниці, коли Святий Дух, Утішитель зійшов у вигляді огненних язиків, Марія споглядала цю божественну дію.
За церковним переданням, свята Марія Магдалина покинула Єрусалим і відбула до Риму для того, щоб в імператора Тиверія шукати правосуддя з причин несправедливого вироку над Ісусом Христом, який здійснили первосвященники та Пилат.
Ставши перед імператором з яйцем в руці, вона оголосила йому, що перетерпівши страждання і розп`яття на Хресті, Ісус воскрес і подав усім людям надію на воскресіння. Умить яйце в її руці почервоніло. Давній аґіограф Симеон Метафраст свідчить, що імператор Тиверій, вислухавши Марію, жорстоко покарав тих, хто засудив Ісуса Христа — Понтія Пилата, первосвященників Анну й Каяфу. Однак ці відомості життєписець святих міг запозичити з давніх апокрифів.
Свята Марія Магдалина несла благовістя Христове в Єгипет, Фінікію, Сирію і Памфилію. Неодноразово поверталася до Єрусалима. Подорожувала з св. Максимом і своїм життям та проповіддю навертала до Христа знатних вельмож римських провінцій. Прибула свята і до Ефесу, де зустрілася з святим апостолом і євангелистом Іоаном Богословом. Тут вона допомагала улюбленому учневі Ісуса Христа писати Євангелію.
Після нетривкої хвороби саме біля Іоана закінчила свій земний шлях Марія Магдалина і була похована біля входу в печеру, де згодом знайшли свій спочинок сім ефеських отроків. На цьому місці відбувалося багато чудес.
Через дев`ять століть, у 899 році, з наказу імператора Льва VI Мудрого, мощі святої Марії Магдалини були перенесені до Константинополя. Святиню супроводжував сам імператор з своїм братом Олександром, поклавши мощі в монастирі святого Лазаря. Під час пограбування Константинополя хрестоносцями в 1204 р., мощі Марії Магдалини потрапили до Риму, де перебували у храмі святого Іоана Латеранського.
Особливо шанують святу рівноапостольну Марію Магдалину на Афоні в монастирі Симонопетра, де знаходиться її ліва рука. Цей монастир шанує мироносицю, як свою другу засновницю. Мощі святої в її часточках знаходяться в інших монастирях Афону, в Єрусалимі та Франції. Відомий православний меценат і ктитор афонського монастиря Симонопетра Андрій Мацола у 2015 р. привіз до Києва часточку мощів святої Марії Магдалини, яку було поміщено в ікону, яка до пандемії щорічно 4 серпня виставляється в Георгієвському соборі Михайлівського Видубицького монастиря.
Православна Церква, на відміну від Католицької, яка ототожнює Марію Магдалину з євангельською блудницею, завжди ставилася до святої більш прихильно. Захищав Марію Магдалину від західних негативних інтерпретацій наш видатний укладач житій святих святитель Димитрій Туптало, який зазначав, що якби Магдалина була блудницею, то в цьому викривали б Ісуса Христа Його вороги, бо як вона могла б ходити за Ісусом і бути грішницею? Поступово, через певні докази, Католицька Церква теж стала відмовлятися від неприглядних думок про Марію Магдалину.
Відомо, що мати українського гетьмана Івана Мазепи — Марія Мокієвська, у 1674 р. прийняла чернечий постриг на честь святої Марії Магдалини і стала ігуменою Києво-Печерського Вознесенського жіночого монастиря, який після ліквідації мав своє продовження у Флорівському Вознесенському монастирі.
Ревність та благородність у вірі святої спонукає її шанувальників звертатися до неї з проханням заступництва перед Богом та дарування Ним чистої віри, смиренності, надихати на творення справ милосердя.
В народі свято Марії Магдалини називають днем Марії-ягідниці, бо наставала пора збирати ягоди, сушити їх і використовувати, як лікарський засіб. Дівчата також збирали ранкову росу в срібну посудину й умивалися нею, бо вірили, що вона дарує красу. В народі в цей день казали: якщо багато роси вранці, то буде сірий льон, якщо вдень гроза — буде вдосталь сіна. Якщо цілий день на Магдалини сонячно, то це сама мироносиця світить своїм світлом. На Марії працювали, знімали з вікон убрання і прали його, а павутиння знімали березовим віником, що залишали ще з Трійці. Звичайно, всі ці повір’я та традиції не мають нічого спільного з церковним шануванням святої рівноапостольної Марії Магдалини та пов’язані з побутовим та календарним циклом життя людей.
Церква в цей день радить прийти до храму й поставити свічку перед образом святої Марії Магдалини й попросити в неї, як у мироносиці, миру в родині та в усій країні.
Повязані записи
