Святослав Шевчук народився у музичній сім’ї – мати була вчителькою у музичній школі. Вдома у майбутнього Глави УГКЦ завжди лунали звуки фортепіано, навіть домашнє завдання він виконував у музичній школі поряд із мамою, яка проводила заняття.
Улюблений композитор – Антоніо Вівальді. Блаженніший зізнається, що грає, коли ніхто не чує.
Про Церкву довідався від своїх бабусі та дідуся, які стали “ходячою енциклопедією історії як Церкви, так і народу” для юнака. Церква тоді ще була підпільною.
Перші кроки на церковному шляху ще тоді юний Святослав робив у середовищі дяків, співців. З 13-ти років співав, вчив гласи, вчився читати старослов’янською мовою Псалми. Пригадує, що цілими ночами приходилось читати Псалтир над покійними.
Блаженніший був старанним учнем – ніколи не йшов спати, поки не виконав всі завдання і не спакував портфель.
З п’ятнадцяти років Святослав почав здобувати медичний фах, живучи у Бориславських польськомовних родинах, де добре вивчив польську.
Він був одним із тих українських студентів, яким поталанило навчатися закордоном. Після року студій в Аргентині він успішно склав іспити іспанською мовою.
Блаженніший володіє польською, іспанською, італійською, англійською. Прагне навчитися ще німецької та французької.
У нього – шестеро похресників.
Глава УГКЦ зізнається, що просто не може молитися, коли у Церкві поганий спів.
Серед авторів, яких завжди перечитує, – Шевченко, Нечуй-Левицький, Куліш.
Мрія: “Я б дуже хотів, щоб кожна людина зустріла живого Бога, бо ми всі підсвідомо Його шукаємо”.
Підготувала Тетяна Трачук
Повязані записи
