У 2009 році група вчених з Манчестерського університету проводила реконструкцію обличчя святого Миколая за черепом, який, як вважається, належав саме йому. Попередньо, ще у 1950-х роках відкривали гріб з мощами даного діяча раннього християнства. Тоді ж було зроблено надзвичайно якісні чорно-білі фотографії й рентген черепу в анфас і профіль, що активно використовувалося у дослідженнях в наступні десятиліття. Результати, оголошені вченими щодо персони святого Миколая, є наступними: у нього були карі очі, випнуті підборіддя та вилиці, а його зріст – десь 167-168 сантиметрів. Помер він у віці 65 – 70 років. Важко сказати чи має усе сказане вище хоч якесь значення для всіх любителів подарунків на День святого Миколая. Водночас, ці дані дають певні орієнтири та уявлення про персону святого Миколая, а від нього нас відділяють уже сотні років і тисячі думок та інтерпретацій. Отож, продовжимо знайомство із святим Миколаєм (270 – 40-ві – 50-ті рр. IV століття) та історією уявлень про нього й надалі.
На які імена відзивається святий Миколай?
У християнській агіографії не так просто знайти когось, хто за кількістю означень та найменувань може зрівнятися зі святим Миколаєм. Той, через усе пройдене ним та пережите, є надзвичайно важливою фігурою для християнського богослов’я, житійної літератури та етико-морального вчення. Саме звідси його найменування святий Миколай – найбільш знане і поширене.
У італійському містечку Барі до сьогодні зберігаються мощі святого Миколая. Саме тому — не менш поширена назва Миколай Барійський, особливо на теренах Західної Європи. Оскільки святий Миколай за життя обіймав єпископську катедру у Мирі, що в Лікії, він також відомий ще й як Миколай Мирський (або Мирлікійський). Врешті, досить поширеними є і такі його означення як Миколай Угодник, або Миколай Чудотворець. Не варто забувати і про ототожнення та паралелі між Святим Миколаєм та Санта Клаусом. Інша справа наскільки доцільними є подібні порівняння, але вони все одно побутують.
Де шукати святого Миколая? Інформація про нього
Ситуація із святим Миколаєм не надто відрізняється від аналогічного стану справ із іншими діячами періоду раннього християнства. Так, зокрема, є і у випадку із фіксацією відомостей про нього у джерельних матеріалах — останніх не так вже й багато. Однак, щось назбирати можна. До прикладу, перекази про святого Миколая зустрічаються ще у св. Андрія Критійського (VII ст. н. е.). Також про нього писав монах-студит Івана з Константинополя (V ст.). При цьому, обоє згаданих авторів повідомляли про участь св. Миколая у подіях першого Нікейського собору, де було затверджено текст “Символу віри”, але також тривали активні і палкі обговорення багатьох дискусійних питань (325 р.).
Характерно, що на тому ж церковному зібранні у Нікеї, ніби мала місце наступна подія, до опису якої особливо часто вдавали автори XVI – XVIII століття. До прикладу, видатний церковний діяч та викладач Києво-Могилянської академії Димитрій (Туптало). Мова зараз про засудження святим Миколаєм ідей Арія, які згодом були визнані єретичними. Досить часто давні автори пишуть про те, що святий Миколай навіть дав Арію ляпас, за що пізніше був покараний, хоч врешті-решт його виправдали.
Традиція пошанування святого Миколая
Уже з VI століття почала формуватися традиція вшанування святого Миколая. Так, ще візантійський імператор Юстиніан збудував на його честь храм у Константинополі. У подальшому як в традиціях західного, так і східного християнства персона св. Миколая буде дуже шанованою. Так, ще в Х столітті єпископ Регінальд склав “Житіє св. Миколая”, а вже у наступному ХІ столітті італійські купці перенесли тіло святого з Миру в Барі, де воно зберігається і до сьогодні.
Знаково, що на церемонії освячення перенесеної гробниці святого Миколая у Барі були й представники від Київської митрополії. На наших теренах цей християнський святий є особливо шанованим, до нього дуже часто звертаються з молитвами, існує багато народних спостережень, пов’язаних із празником св. Миколая. На Русі храми святого Миколая почали зводити дуже рано – уже в ХІ столітті існувала така святині в Києві, а з ХІІІ століття ще й у Львові. Останній храм вважається одним із найдавніших у нашому місті.
Святий Миколай вважається покровителем дітей, мандрівників, пекарів, моряків, купців, ув’язнених тощо. Між іншим, він також є і патроном України.
Святий Миколай у мистецтві
Хоча важко похвалитися повними та репрезентативними біографічними даними про святого Миколая, але образ цього діяча у мистецтві й творче висвітлення його діяльності митцями — це досить різноманітна й різнопланова картина. Скажімо, у базиліці св. Миколая в м. Барі є ікона цього діяча. Вважається, що вона була написана ще з прижиттєвого зображення святого. Той на іконі вже у старшому віці, з бородою і вусами, втомлений і зі зморшками, але з дуже добрим та глибоким поглядом. Іконографія – це та сфера, де святого Миколая “любили” чи не найбільше. При цьому, давніми авторами висвітлювалися найрізноманітніші сюжети із його життя: біографічні дані, сотворені ним чуда тощо.
Нова хвиля зацікавлення персоною св. Миколая представниками творчих професій припала на XV століття. Можливо, це пов’язано із переселенням багатьох греків на італійські землі після завоювання османами Константинополя у 1453 році. Тут, до прикладу, можна назвати італійського художника Джентіле да Фабріано. Останній, по-перше, зобразив момент народження св. Миколая. На картині цього майстра бачимо хлопчика у побутових умова, в оточенні жінок. При цьому, новонароджене немовля уже стоїть на власних двох. У цьому можна вбачати паралель до відомого передання про святого — наче він, коли вперше після народження його віднесли до купелі, став на власні ноги й стояв. Така-от незвична деталь. По-друге, да Фабріано обіграв ще один відомий епізод із передання про життя святого. Ця оповідь стосується трьох дівчат із бідної родини й особливо цікавою вона буде для дітей.
Хоча — не лише для них. Отож, один бідний чоловік не мав нагоди забезпечити своїх трьох доньок приданим. Відтак під питанням було їхнє заміжжя. Коли про це дізнався св. Миколай, він вирішив допомогти цій родині. Отож, впродовж певного часу він закидав золото через вікно будинку трьох дівчат до їхньої кімнати. Так ситуацію вдалося виправити – силою безкорисливого вчинку святого. Власне звідси й виходить, як вважається, традиція анонімних подарунків, така популярна у наші дні.
У 1937 році постановою ЦК КПРС святого Миколая збиралися відправити на пенсію, а йому на заміну поставити Діда Мороза, який роздає подарунки на Новий рік. На щастя, цей хід не спрацював і світле та радісне свято під назвою День святого Миколая до сьогодні залишається з нами й приносить багато позитивних емоцій та щастя.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- 7 фактів про святого Миколая, які вас збивують // Credo, 2020 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://credo.pro/2020/12/195561
- Полішук Н. Святий Миколай: традиції української іконографії // RISU, 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://risu.ua/svyatiy-mikolay-tradiciji-ukrajinskoji-ikonografiji_n72118
- Понятишин Н. Як святкували 19 грудня наші прабабусі та прадідусі // Фолкмода [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://folkmoda.net/articles-19-grudnia
- Филипович Л. Микола Чудотворець // Українська релігієзнавча енциклопедія, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://ure-online.info/encyclopedia/mykola-chudotvorets/
St. Nicholas of Myra // The Catholic Encyclopedia [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.newadvent.org/cathen/11063b.htm
Фото зhttps://uk.wikipedia.org/
Повязані записи
