З 6-го серпня у Львові на другому поверсі Ратуші, розгорнуто експозицію соціального фотопроекту «Нас єднає Україна». Там розміщено постери, на яких співставлено вихідців з Донбасу та Галичини.
«Українець – це не прописка, рівень патріотизму не вимірюється місцем народження, а українська душа не визначається містом проживання. Досить мислити стереотипами, шукати різницю замість бачити схожість, досить цуратись замість зрозуміти і допомогти», – так пояснює головний задум виставки автор ідеї та координатор проекту журналістка Мар’яна П’єцух.
Загалом у гаслах виставки вказано дев’ять особливостей, які об’єднують вихідців із заходу і сходу України. Це традиція, історія, співучість, мова, відвага, честь, жертовність, одержимість, незламність.
Кожну особливість відображає образ двох героїв – галичанина і донеччанина. Так, під гаслом «Нас єднає традиція» греко-католицький священик Тихон Кульбака, родом з Мар’їнки під Донецьком, розповідає, як дитиною ходив колядувати. Військовий капелан зі Львова Степан Сус теж згадує свої колядки з дитинства, додаючи, що, так само, як і на Донбасі, на Львівщині в радянські часи публічно колядувати було небажано.
Боєць-доброволець штурмової роти «Карпатська січ» при 93-тій бригаді Збройних сил України Олександр Лі з Добропілля Донецької області та гранатометник Національної гвардії України зі Стрия, що на Львівщині, Мар’ян Берездецький під гаслом «Нас єднає відвага» розповідають про свої найскладніші моменти на фронтовому Донбасі.
Майже всі учасники проекту з Донбасу, згадують, що їхні бабці-діди розмовляли українською, і тотальна русифікація регіону – це лише наслідок відповідної політики радянської влади, а не ознака національності тамтешнього населення.
«На ідею порівняти галичан з донеччанами мене надихнуло знайомство з двома переселенцями з Донецька. При тому, одного з них, громадського активіста, публіциста Станіслава Федорчука знаю понад десять років тому. Друге знайомство, яке надихнуло розповісти галичанам більше про «донецьких», відбулося з отцем Тихоном Кульбакою. На Різдво він у Львові організував вертеп за участі переселенців з Донбасу. Тоді у мене було два відкриття. Перше: на Донбасі існують греко-католицькі священики! Виявляється, лише в Донецьку до війни було п’ять греко-католицьких парафій. Хоча раніше була переконана, що там виключне православ’я. І друге, що мене вразило: в Донецьку вміють колядувати! Чому мене це здивувало? У 2001-му році разом з львівською «Молодою просвітою» ми їздили в донецькі школи ставити вертеп. Тоді нас зустріло абсолютне нерозуміння українських традицій, діти називали Ірода – «Ильей Муромцем», ангела – «феей».
Тепер, після знайомства з о. Тихоном і після його розповідей про традиції в його містечку під Донецьком, розумію – справа не в людях, а в жорсткій політиці деукраїнізації на Донбасі, яка, на жаль, тривала і за незалежної України. Бо найбільше, чого боялися тамтешні правителі – об’єднання українців», – переконана координатор проекту Мар’яна П’єцух.
Ідею підтримала громадська організація «Інтерньюз-Україна», яка разом з Програмою «Матра» Міністерства закордонних справ Королівства Нідерландів в грудні 2014 року започаткувала інформаційну кампанію «Ми різні, ми разом». Завдання кампанії – сприяти єдності країни через інтеграцію вимушених переселенців до місцевих громад, а також створити умови для майбутньої реінтеграції нині окупованих територій.
«Цей проект – спроба вплинути на поширені стереотипи про «донецьких» як «недоукраїнців» чи «недопатріотів». Сподіваюсь, він стане відкриттям для тих, хто ніколи не був на Донбасі, не цікавився відомими прізвищами донеччан та раніше малював собі середньостатистичний образ «донецького» у вигляді замурзаного шахтаря чи кримінального елемента», – розповідає автор ідеї Мар’яна П’єцух.
На її переконання,попри ті жахіття, які принесла з собою війна в Україні, вимушена внутрішня міграція дала українцям шанс пізнати один одного, і врешті втілити пафосні гасла в реальне ментальне об’єднання.
Подібна виставка розташована у Львові на перехресті вулиць Вірменська та Краківська. Подібні експозиції планують також представити в Тернополі та Києві. Загалом проект складається з вісімнадцяти постерів. Переглянути їх можна на сайті donetski.info, що створений для продовження ідеї донести більше інформації про вихідців з Донбасу.
Повязані записи
