У вівторок, 24 жовтня 2017 року, о 10.00 год., в Академічному храмі Святого Іоанна Золотоустого УПЦ КП (м. Львів, вул. Лисенка, 43) відбудеться Архиєрейська Божественна Літургія і панахида з нагоди вшанування пам’яті Митрополита Євсевія (Політила), який відійшов у вічність цього дня у 2012 році.
О 12.00 год. – на Янівському кладовищі біля могили Митрополита відбудеться панахида.
Богослужіння очолить Митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП Димитрій (Рудюк).
«До того як стати Митрополитом, Євсевій (Політило) був першим ректором Львівської Духовної Семінарії, яка сьогодні називається Львівська Православна Духовна Академія. Багато львів’ян знають його як настоятеля Церкви Успіння Пресвятої Богородиці у Львові, яка зараз належить УАПЦ. Це його духовне служіння там тривало 28 років. Він відомий тим, що був дуже гарним проповідником. Його називали «львівським Золотоустим».
Після смерті своєї їмості, був рукоположений на єпископа Полтавського і Кременчуцького. За його часів був фактично відновлений Свято-Успенський кафедральний собор у м. Полтаві. Після Полтави став Митрополитом Рівненським і Острозьким. За часів свого архиєрейства довів до завершення та оздоблення роботи у Покровському Соборі УПЦ КП в Рівному. До цих роковин ми також видали книжку з його проповідями «Митрополит Євсевій Політило: проповіді», – розповідає о. Петро Політило, внук Митрополита Євсевія (Політила), священик Свято-Миколаївського Княжого храму м. Львова.
Читайте також: “Діалог з вічністю”, “Пам’яті Митрополита Євсевія”
Біографічна довідка
Митрополит ЄВСЕВІЙ (в миру – Віталій Петрович Політило) народився 12 липня 1928 р. в селі Софіївка Дніпропетровської області у православній побожній родині службовця.
Після закінчення середньої школи вступив до Ленінградської духовної семінарії (1950-1954 рр.). Потім, у 1954-1958 рр., вчився у Ленінградській православній духовній академії, яку успішно закінчив, захистивши кандидатську дисертацію на тему: \”Святий Димитрій Ростовський як богослов-догматист\”.
17 липня 1949 р. рукоположений у сан диякона, а 15 жовтня того ж року – в сан священика Львівським архиєпископом Макарієм (Оксіюком).
Двадцять вісім років (1965-1993) був настоятелем Свято-Успенської церкви м. Львова.
У 1975-1978 рр. проходив церковне служіння в Канаді: секретар єпископа, керуючого Патріаршими парафіями в Канаді і США, редактор журналу \”Канадський православний вісник.\”
У 1979-1985 рр. – секретар Львівсько-Тернопільського єпархіального управління.
З 1990 р. – Перший ректор Львівської духовної семінарії.
Згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату (наказ № 32 від 11 грудня 1996 р.) призначається ректором Львівської Духовної Академії.
20 жовтня 1999 р. Указом Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета митрофорному протоієрею Віталію Політилу було присвоєно вчене звання доцента.
Прийняв чернечий постриг з ім’ям Євсевій, на честь сщмч. Євсевія, єп. Самосатського (день пам’яті – 5 липня).
7 липня 2002 р., під час Літургії у Свято-Володимирському Патріаршому кафедральному соборі м. Києва, було здійснено архиєрейську хіротонію ієромонаха Євсевія на єпископа Полтавського і Кременчуцького, згідно з ухвалою Священного Синоду УПЦ КП від 29 червня 2002 р.
11 липня 2003 р., рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату, у зв’язку з 75-літтям від дня народження та більш ніж 50-літнім служінням у священному сані, владику Євсевія піднесено до сану архиєпископа.
22 жовтня 2004 р., за багатолітнє служіння Українській Православній Церкві в священному та архиєрейському сані рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату, архиєпископа Полтавського і Кременчуцького Високопреосвященнійшого Євсевія піднесено до сану митрополита.
14 грудня 2005 р. призначений керуючим Рівненською єпархією. Удостоєний вищих церковних нагород: Ордену Св. Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня (2004 р.), Ордену Христа Спасителя (2004 р.) та Ордену Юрія Переможця (14.12.2006 р.).
Митрополит Рівненський і Острозький Євсевій – постійний член Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату.
24 жовтня 2012 р. після тривалої недуги близько 9-ої години ранку на 85-му році життя спочив у Бозі.
Книга «Митрополит Євсевій Політило: проповіді»
Слово від упорядника
Священномученик Ігнатій Богоносець у своєму листі до святого Полікарпа Смирнського пише: “Проси більшого розуміння, ніж яке маєш… Говори з кожним, як допоможе Бог”. Отже, кожен наступник святих апостолів (і єпископ, і священик) має нести своє служіння не лише ділами, але і словом, проповіддю вчення Христового. Проповідь – це невід’ємна частина життя Церкви. Якщо Таїнство Євхаристії є центром Літургії вірних, то таїнство проповіді є центром Літургії слова. Ми сміливо можемо назвати проповідь таїнством. У тому значенні, що її завдання – відкривати людські серця до сприйняття Божої благодаті.
Саме таїнством була проповідь і для блаженної пам’яті Преосвященного митрополита Євсевія (Політила). Епоха його священичого, а потім архіпастирського служіння була вкрита труднощами, перешкодами, втратами, невдачами і випробуваннями. Але попри всі перешкоди він не переставав проповідувати. Львівський Златоуст – так його називав кожен, хто хоч раз чув його повчальне слово. Кожен рух, кожне речення, навіть кожен звук проповіді Владики Євсевія ніс інформацію, заворожував.
Існує загальновідоме правило, що проповідь повинна тривати 12-15 хвилин. Більше інформації людина адекватно не сприймає, втрачається пильність, розсіюється увага. Владика ламав цей стереотип. Його проповіді могли тривати і сорок, і п’ятдесят хвилин, але весь той час він умів тримати аудиторію в напрузі, весь той час ніхто не відволікався, не втомлювався. І справа була не в особливій риториці, чи ораторському мистецтві, якими вміло володів Пастир. Його слово дихало благодаттю Божою, повнилось даром Неба, вражало силою Святого Духа.
Усі, хто знав Владику Євсевія, хто вчився під його керівництвом у Львівських Духовних Школах (а він був їх першим ректором), хто служив під його святительським омофором, ще досі у серцях чують його щире і тепле “сину” чи “дитино”.
Готуючи до видання книгу проповідей Владики, ми переслідували одну мету: дати можливість духовним дітям митрополита Євсевія полинути спогадами у своє минуле, знову почути його твердий голос, знову побачити його могутню і сильну постать. До збірки увійшли вибрані проповіді. Деякі із них були написані для періодичних видань чи радіопередач, тому за стилістикою є виваженими і зредагованими до вимог медіапростору. Інші ж – розшифровані із аудіозаписів живої проповіді у храмі, тому наповнені тим особливим колоритом, своєрідним стилем мовлення та неповторною манерою благовістя, яка вирізняла Владику із сотень відомих проповідників.
Нехай світла пам’ять про митрополита Євсевія (Політила) завжди відзивається у наших серцях гарячою молитвою за блаженний спокій його душі, а його святительське слово побуджує кожного із нас до зміни свого життя у єдності Духа, віри і любові.
Інформаційна довідка: о. Петро Політило
Повязані записи
