У Львові вдруге відбуваєтьс фестиваль традиційного церковного співу «Днесь рождається від Діви». Події заплановані у різних локаціях міста відсьогодні до 14 січня 2020 року.
У фестивалі візьмуть участь хорові колективи, співочі групи і окремі співці-протопсалти з християнських церков. Серед них — вже відомі львів’янам хори Вірменського собору та Архикатедрального собору св. Юра, хорова капела «Дударик», камерний хор «Київ», театральний центр Наталки Половинки «Слово і голос», а також учасники з інших міст України. Окрім виступів, заплановані і відкриті лекції, наукові заходи, святкові богослужіння, майстер-класи з традиційного церковного співу, діалогічні майданчики.
10 січня, у Центрі Шептицького, відбулася наукова конференція, присвячена різдвяним піснеспівам.
На ключові богословські аспекти різдвяних гімнів звернув увагу богослов, перекладач, літургіст Максим Тимо. Доповідач наголосив, що різдвяні піснеспіви містять у собі христологічний та сотеріологічний аспекти. У межах христологічного аспекту маємо чіткий посил на народження другої особи Пресвятої Трійці. Навколо титулів “Христос-Син Божий”, “Христос-Слово Боже”, “Христос – Образ Божий”, “Христос – Світло від Світла” формується концепт різдвяних текстів. У концепті сотеріологічного аспекту, крізь тексти гимнів, ми прослідковуємо тему людини та її спасіння, яка відбувається: через оновлення людини і світу через народження Христа; обоження людської природи, визволення людини від тиранії диявола, гріха та смерті, відновлення райського блаженства, єднання неба і землі.
На історичні штрихи святкування Різдва у Церкві звернув увагу у своїй доповіді ієромонах Лука (Михайлович), керівник Літургійного центру “Передання”, духівник УКУ.
Найважливіші терміни, у яких зосереджуємо феномени релігії християнства: міграція (свято є мігруючим феноменом; Бог, що мігрує, світло, що завойовує; досвід виходу з Вавилону, досвід пустині, Старозавітній Песах); трансляція (християнство постійно потребує перекладу), інтерпретація (перекладу не достатньо). “У розумінні ранньої Церкви не було конкуренції між Різдвом та Пасхою, лише у ІІ столітті виникає потреба потреба відновити події Різдва Христового”, – наголосив доповідач. У Різдві Христос постає новим Адамом, тобто концептом оновлення людини, поєднання неба та землі. Чому римська Церква надала увагу святкуванню Різдва? На думку отця Луки, існує три гіпотези, пов”язані із витісненням язичницького поклоніння сонцю. Доповідач згадав також про Різдвяний (або Пилипів) піст, який, напротивагу з іншими святами, нема фінальної точки. Гностична легенда розповідає про апостола Пилипа, який під час свого розп’яття на хресті, хулив гонителів. Через те апостола не впускали до раю, аж інші апостоли, згадуючи про численні заслуги Пилипа, розпочали постування. Ця атракційна легенда, власне, також потрапила у середовище Церкви.
Про традиції святкування Різдва та Богоявлення у Ватопедському монастирі, що на Афоні, розповів ієродиякон Філарет (Ольшанський). Цікаво, що під час різдвяного богослужіння у цьому монастирі обов’язково когось постригають послушника у монахи.
Також про символізм різдвяної іконографії розповіла Роксолана Косів, а про іконічність грецької термінології та перекладу зазначила Уляна Головач.
Підготувала Юліана Лавриш
Фото – Оксани Бабенко
Повязані записи
