16 серпня 1815 року, на Півночі Італії народився майбутній святий, чудотворець Дон Боско. Він став людиною, яка винайшла унікальну педагогічну систему, змінила життя сотень молодих людей ( бідних та сиріт): та робила справжні дива. У часи, коли вірити було не модно, адже у Європі вирувала індустріальна революція, а всі зачитувалися філософськими працями Канта, Гегеля, Маркса, Дон Боско вражав сучасників силою милосердя і віри. Відомим є випадок, коли самовіддано Дон Боско, спільно із своїми вихованцями допомагали людям, які під час епідемії, занедужали на холеру. І ні Дон Боско, ні його вихованці не захворіли. Це лише один із дивовижних фактів біографії святого. Сьогодні ми підготували для Вас добірку із 8-ми цікавинок про Дона Боско. У цьому нам допоміг отець Андрій Боднар, салезіянин, директор Молодіжного навчального центру імені Дона Боско у Львові.
Чудесне “Воскресіння” Дона Боско і сила молитва вихованців.
Після важкої місіонерської роботи з підлітками, Дон Боско тяжко захворів. Це був 1846 рік. У нього була сильна кровотеча, лікар запевняв хлопців, що Дон Боско у дуже тяжкому стані і смерть близько. 8 днів, Дон Боско провів на межі між життям і смертю. І хлопці пообіцяли, що щодня вони будуть молитися за святого Івана Боско. Дехто з вихованців постановив, що буде молитися вервицю щоденно до кінця свого життя, якщо св. Дон Боско одужає. Дехто на кілька місяців залишив себе на хлібі і воді, задля того, щоб святий одужав. Тобто маємо розуміти, наскільки цінним Дон Боско був для хлопців. І коли він одужує, то святий каже сильні слова: “Я Вам завдячую своїм життям, тому віднині і назавжди, воно належатиме лише Вам”. Тобто після цієї події, Дон Боско ще більше розуміє свою місію,відносно молодих осіб, які своїми молитвами “витягнули” його до здоров’я і з того моменту, починається його ще інтенсивніша праця заради хлопців.
Дон Боско разом із вихованцями, ризикуючи життям, допомагали хворим на холеру і не заразилися.
Влітку 1854 року у Турині вирувала епідемія холери. За статистикою, за місяць було близько 800 тих, хто занедужав і 500 померли. Загалом у Турині занедужало 2500 осіб і 1400 померло. Як пережив цей час св. Іван Боско? У нього була “Ораторія” – місце, де він збирав бідну молодь і проводив із ними час рекреації, навчання, молитви. Таке місце багатогранне. І у тому часі, мер міста Турин закликав волонтерів, щоб допомагали, долучатися до потреб служіння тим, хто є уражений цією хворобою. Великої кількості волонтерів не було. І Дон Боско залучив своїх вихованців для того, щоб вони взяли на себе цю місію. Цікавим був момент, коли він зібрав усіх хлопців, то сказав: “Я обіцяю, що ви не захворієте, коли будете мати це служіння”. У чому був секрет? Дон Боско казав, що якщо хлопці перебуватимуть у Божій ласці, і не матимуть на душі жодного смертного гріха, то тоді вони не захворіють. Він створив 3 групи хлопців. Старших, які допомагали у лазареті. Молодших, які допомагали збирати на узбіччі людей, потребуючих допомоги. І наймолодші залишалися вдома, але були у резерві, готові допомогти за першої ж потреби. Кожному із своїх хлопців, Дон Боско видав пляшечку з оцтом, тобто з антисептиком тих часів. Турин,який у той період вже був у певній мірі антиклерикальним містом, був вражений цим відважним кроком святого. Жоден із вихованців Дона Боско не заразився і не помер.
Священник Дон Боско створював робочі місця і невеличкі підприємства.
Одним із головних його проектів була друкарня. Це сьогодні друком паперу нікого не здивуєш, чи не кожен може собі придбати принтер. Свого часу, Дон Боско був один із перших, хто мав дуже сучасне друкарське обладнання на якому молодь могла працювати і, таким чином, отримати робоче місце. Бачимо, наскільки св. Іван Боско був передовим. У 1884 році відбувалася Національна виставка промисловості, науки, та мистецтва і отець Боско мав там свій павільйон під назвою “Отець Боско. Паперові, вироби, типографія, переплітний цех, салезіянська книгарня”. Тобто це був, можна сказати, перший священник, який брав участь у виставці, присвяченій праці і промисловості. Тобто, можна сказати, що це перша церковна присутність на такому світському рівні.
У Дона Боско були віщі сни, завдяки яким він відчитував свою місію
У 9 років Дон Боско пережив сон, який відобразив для нього місію,якою він буде керуватися у подальшому житті. Йому наснилося, що він прийшов на галявину і побачив там натовп хлопців, які між собою билися. І він і сам спробував сутичкою і кулаками суперечку розв’язати. У один момент, йому явилася біла постать, яку не міг навіть до кінця бачити, і сказала: “Не стусанами,не силою маєш здобути їх,а примирити, змінити їх зможеш лише доброю своєю поведінкою, лагідністю”. І хлопчик Іванко Боско питає: “Як це зробити? Хто може мені допомогти?”. А ця біла постать, у якому відчитується постать самого Христа, каже: “Я дам тобі вчительку, магістру, яка тебе буде виховувати і супроводжувати”. І являється жіноча постать у синьому, що є присутністю Богородиці, і від цього моменту, Дон Боско, розуміє,що Пресвята Богородиця буде у його житті від початку місії і до її завершення. Буде тією, яка вестиме дорогою життя і допомагатиме знаходити шлях. Через сни, Дон Боско, бачить багато подій, які відбуваються у історії. Був у нього і “Сон про дві колони”. У якому він побачив, як корабель, на якому пливе сама Церква ( вірні) причалює до двох колон, якими є Христос і Богородиця і стає міцною і неповальною.
Кілька учнів св. Дона Боско стали святими.
Святість це одна із початкових засад,яка притягує молодь. Чому ця молодь приходила до Дона Боско і тягнулася до нього? Бо так само і інші відомі люди, письменники, описують про те, що цей святий поражає суспільство своєю святістю. Одним із найвідоміших вихованців, св. Дона Боско, який став святим у 15-річному віці, є Домінік Савіо. Саме він захоплюється цією наукою, яку подає св. Іван Боско, а особливо через набоженство до Пресвятої Богородиці, що стане для нього рушійною силою до частої Сповіді, Причастя, інколи святий Домінік Савіо у своєму ще юнацькому віці, прагнув нести покути, пости, і святий Дон Боско його оберігав у цьому, щоб не робив надзвичайних покут у своєму ще недостатньо міцному віці. І Дон Боско закликав його, з огляду на вік, не робити дуже великих покут, але наголошував на тому, що найголовнішою покутою є виконувати свої обов’язки добре. І це стане причиною освячення. Це щоденна, доступна святість, яку пропонує святий. Ще одним святим вихованцем Боско, став Міхеле Руа (наступник Боско), а також Луїджі Оріоне, який з часом, через розпізнання свого покликання, піде шляхом своєї місії, для допомоги ще більш потребуючим людям. І він казав дуже цікаві слова:”Я б пройшов по розпеченому вугіллі, щоб ще раз побачити Дона Боско і подякувати йому”.
Був серед перших святих, хто дав інтерв’ю
Дон Боско згадується як один із перших святих, який дав інтерв’ю. Коли його запитали,як він міг стільки проектів започаткувати, він каже: “Я не знаю як це сталося, але Пресвята Богородиця, Яка знає всі наші потреби, допомагає нам”. І додає: “Я просто молюся і довіряю Діві Марії”. Тобто така дуже проста і впевнена відповідь цього святого.
Радість була особливою харизмою св. Дона Боско
Ця радість не про те, що мені все байдуже. Його життя було сповненим випробувань. Іноді навіть хочеться запитати, як йому вдавалося бути радісним? Радість, яку він пропонує і якої навчає своїх вихованців — це радість у постійному упованні на Боже Провидіння. Тобто це означає, що Бог є зі мною у тому часі у якому я зараз живу. Через цю велику довіру і випливає запорука внутрішнього миру. Це таке відчуття єдності з Богом, немов дитини зі своїми батьками. Відчуваючи присутність батьків, почуваюся у безпеці та радісно. Ця радість притаманна цьому святому, який тим жив і все своє життя довіряв Богові.
Підготувала Оксана Бабенко
Повязані записи
