У ЗМІ з’явилась інформація про те, що очільник УПЦ МП попросив Прикордонну службу дозволити виїзд за кордон для п’яти єпископів, нібито для опіки над українськими біженцями. Раніше митрополит Львівський і Галицький УПЦ МП Філарет (Кучеров) відзначав, що ознакою унезалежнення їх церкви від РПЦ, яке відбулось у травні цього року, є активна робота по відкриттю парафій в Європі без погодження з Москвою.
А як воно незалежне життя на практиці?
Хоча вже минуло майже три місяці з часу «проголошення» УПЦ МП повної незалежності від Москви, жодних істотних змін в цій церкві окрім статутних не відбулося, за винятком просування в напрямку відкриття парафій за кордоном. Не було зроблено жодного кроку по зближенню з ПЦУ, навіть образлива риторика на адресу автокефальної української церкви не змінилась. Ті ж самі замшілі звинувачення, ярлики, погрози та інсинуації.
Більш того не зроблено жодного помітного кроку в сторону власної автокефалії. Зокрема, немає звернення до Предстоятелів інших помісних церков, не ведеться роз’яснювальна робота в цьому напрямку всередині самої церкви. Попри криваву та руйнівну війну немає засудження російської церкви, яка анексувала цілі єпархії УПЦ та благословляє вбивство українців, «духовно окормляє» орду рашистів. А окормлені і покроплені опісля йдуть і вбивають, в тому числі й вірних та священиків УПЦ МП, руйнують обстрілами православні храми, стирають з обличчя землі населенні пункти, вчиняють звірства над мирними мешканцями, практикують садизм щодо військовополонених тощо.
Але, схоже, УПЦ МП має інші моральні пріоритети. Все вказує на те, що ілюзорна «канонічна єдність» з Москвою, привид «канонічного порядку» стоять в УПЦ МП вище заповідей Божих та елементарної людської моралі чи співчуття. Тому задля «канонів» єдність з кривавим патріархатом не розривається, а з єдинокровними братами, православними українцями та греками, ведеться активна холодна війна. То про яку церковність чи релігію тут може йти мова? Така постава і тактика свідчить про політичну, ідеологічну та, мабуть, фінансову заангажованість, але не про віру в Євангеліє.
Ознака автокефалії чи камуфляж?
На такому брудному тлі несподівано впадає в очі «самостійницька», «автокефалістська», ледь не «проукраїнська» діяльність УПЦ МП в Європі без «ханського ярлика» з Москви. Звичайно, час покаже що з того вийде, але дозволю собі трішки повангувати. На моє глибоке переконання, місіонерська діяльність УПЦ МП за кордоном є нічим іншим як троянським конем РПЦ та російських спецслужб.
Не таємниця, що сьогодні перед Європою стоїть питання про максимально повне обмеження допуску громадян Росії на свою територію. А, навіть, якщо їх пускатимуть, то безхмарну місіонерську чи прозелітську діяльність в Європі путінського патріархату важко собі уявити. Те ж саме стосується багатьох українців, куди вони підуть швидше – на парафію з абревіатурою «РПЦ» чи «УПЦ»? Відповідно і ставлення місцевої влади до так званої «Української православної церкви» буде більш лояльним, ніж до заплямованої РПЦ.
Тему використання російськими спецслужбами «священнослужителів» та активних прихожан УПЦ МП в Європі виключати також не можна – при перетині кордону попи-чекісти та попи-імперці залишаться самі собою, ворожою до цивілізованого світу п’ятою колоною московського мракобісся. Вони із задоволенням користуватимуться європейською гостинністю і водночас безсоромно клястимуть європейців, чинити так є родимою плямою всіх інфікованих єрессю «Русского міра».
Підтвердженням мого передбачення може бути те, що одним із п’яти єпископів, які хочуть на закордонні поля, є митрополит Антоній (Паканич), який має репутацію одного з найбільш проросійських ієрархів в УПЦ МП. Хоча, хто б не був з-поміж тих єпископів, це суті не змінює – єдиним «автокефалістським» геном УПЦ МП виявилась її робота на закордоння. Чому на це неподобство мовчить кривавий патріарх Кирил Гундяєв, при якому позбавляють сану і за менші натяки на унезалежнення від Москви? В Європі «на засланні» тепер і колишній «міністр іноземних справ» Московської патріархії впливовий, зокрема у ватиканських кабінетах, Іларіон Алфєєв, паралельно до цього, путінська церква займається «анексією» парафій в Африці. Одним словом, відпрацьовують хлопці луб’янський хліб – бо ж зовнішньополітична діяльність РПЦ в інтересах кремлівського режиму була чи не єдиною вагомою причиною, якою виправдовувалося існування цієї структури з 1943 року, відколи Сталін її «відродив».
Також читайте:
Московський патріарх привітав львівського митрополита з ювілеєм
Митрополит Філарет (Кучеров): «В Україні більше немає УПЦ Московського патріархату»
Митрополит Олександр (Драбинко): Зміни в Московському патріархаті незворотні
Який статус отримала УПЦ (МП) після змін в статуті?
Чи достатньо священику залишити Московську церкву?
Повязані записи
