У першому розділі „Навчання Церкви“ Душпастирського порадника „Покликання мирян до участі в суспільно-політичному житті країни“, в якому Отець і Глава УГКЦ та Синод єписокпів закликають вірних брати активну участь у суспільно-політичному житті країни названі основні принципи соціальної доктрини Церкви: гідність людини, солідарність, субсидіарність та спільне благо.
Про це йдеться у першому розділі «Навчання Церкви» Душпастирського порадника «Покликання мирян до участі в суспільно-політичному житті країни», в якому Отець і Глава УГКЦ та Синод єписокпів закликають вірних брати активну участь у суспільно-політичному житті країни.
Отці Церкви переконують, що справедливе суспільство можливе лише тоді, коли воно будується на повазі до гідності людської особи, адже людина виступає критерієм розвитку і носієм суспільних відносин. Це фундаментальний принцип християнського морального та суспільного вчення. Безпосередній обов’язок Церкви загалом і кожного вірного зокрема – поширювати цю правду про людське життя та гідність людської особи в публічній сфері.
«Усвідомлення рівної гідності людей є запорукою і незмінною засадою абсолютної рівності і братерства між всіма людьми, незалежно від їхнього походження, національності, статі, культурної і класової приналежності», – наголошується у Душпастриському пораднику і додається, що забезпечення гідності людської особи та її прав є основною характеристикою демократичного устрою суспільства.
А стосунки між людьми з різними переконаннями і цінностями, відзначається у документі, мають будуватися на основі принципу солідарності. «У зв’язку з цим ми наголошуємо на солідарності не тільки як на принципі, який визначає суспільний устрій, а і як на моральній чесноті. Солідарність у християнському розумінні має проявлятися передусім на рівні самої спільноти віруючих і передбачає такі відносини, за яких усі члени громади живуть і взаємодіють як один організм…» – мовиться у Пораднику.
Як і в соціальному вченні Церкви, наголошується у документі, у політичній концепції державного управління, коли йдеться про відносини органів державної влади, місцевого самоврядування і громадянського суспільства, особливо важливим є принцип субсидіарності (лат. subsidium – допомога).
«Практичній реалізації принципу субсидіарності відповідають: повага до людської особи і родини та ефективне сприяння їхньому розвиткові; більш висока оцінка ролі асоціацій і громадських організацій; заохочення приватних ініціатив з боку поодиноких осіб чи спільнот, як-от кооперативного руху, спілок взаємодопомоги; наявність різноманітності поглядів у суспільстві і відповідна система представництва всіх його складових; захист прав людини і меншин; децентралізація бюрократичного та адміністративного апарату; досягнення рівноваги між державним і приватним секторами; покладання більшої відповідальності на громадян як активних учасників політичного і соціального життя країни», – пояснються в Пораднику.
Кожен аспект суспільного життя має бути пов’язаний із принципом спільного блага, який не є простою сукупністю окремих благ кількох осіб, міста, регіону чи навіть держави. «Спільне благо – основна мета, до якої має прагнути суспільство і яка полягає в досягненні таких умов суспільного життя, щоб абсолютно кожна особа могла задовольнити свої основні фізіологічні, матеріальні та духовні потреби», – відзначають в УГКЦ.
У Пораднику владики звертають також увагу мирян на ще один принцип участі в житті спільноти. «Ідеться про саму «участь», яка є основною характеристикою демократії. Це означає, що кожен громадянин має не лише право, а й обов’язок бути активним учасником життя всієї держави як політичної спільноти. У цьому контексті пасивність чи бездіяльність є проявом байдужості, егоїзму, лінивства, а отже, гріхом», – наголошується в Душпастирському пораднику «Покликання мирян до участі в суспільно-політичному житті країни».
За матеріалом news.ugcc
Повязані записи
