Повномасштабне вторгнення росії в Україну зруйнувало не тільки плани на майбутнє, а й життя тисяч українців від сходу до заходу країни. Крилаті ракети, “Урагани”, “Гради”, російські танки – вдерлися в наші долі, як смертельні хвороби. І якщо проти зброї завжди знайдеться інша зброя, то як бути людям, які маючи ВІЛ-позитивний статус, Гепатити, Туберкульоз, онкологію, потрапили в окупацію, живуть під обстрілами або захищають Україну на лінії фронту?
Другий рік поспіль представник Синодального Управління ПЦУ “Eleos-Ukraine”у партнерстві з БО “100% життя” впроваджує соціальний проєкт “Мобілізація суспільства для подолання стигми, дискримінації та протидії насильству щодо людей з ВІЛ”. Другий рік представники різних церков та релігійних організацій шукають можливості для припинення розповсюдження ВІЛ-інфекції та подолання стигми і дискримінації.
Релігійні організації в Україні є важливими партнером у протидії стигмі і дискримінації. Це обумовлено тим, що Церква/-ви мають найбільший рівень довіри серед інституцій в Україні, а також через великий відсоток віруючих людей в Україні.
“До церкви переважно приходять люди в біді, в потребі. І ми, як священики, духівники маємо бути готові, що людські біди можуть бути пов’язані зі смертельними, небезпечними хворобами. Тому маємо бути не тільки обізнаними в питаннях, наприклад ВІЛ, а й вміти підтримати людину морально, допомогти прийняти хворобу. Адже на сьогодні ВІЛ – це не вирок. Головне, вчасно його розпізнати та почати терапію”, – Дмитро Поворотний, священник ПЦУ.
Сьогодні Церква стала прихистком для будь-якої людини, у будь-якій потребі. Ще на початку російсько-української війни у 2014 році релігійні організації перейшли до більш активної роботи в питаннях соціально небезпечних хвороб.
Саме у 2015 році, спільно з ЮНЕЙДС представник Синодального Управління ПЦУ “Eleos-Ukraine” почали залучати церкви та релігійні організації до тренінгів, щодо профілактики ВІЛ-інфекції, активізували роботу священиків в координаційних радах, майже в усіх куточках України. ЕЛЕОС-Україна стала майданчиком для адвокації гострих суспільних питань та подолання стигми і дискримінації людей, що живуть з ВІЛ.
До початку активної фази війни церкви та релігійні організації в Україні мали успішні кейси у подоланні стигми та дискримінації щодо людей, які живуть з ВІЛ. Співпраця з міжнародною організацією INERELA+ допомогла об’єднати релігійні та громадські організації для боротьби з ВІЛ.
“Спільна Стратегія церков і релігійних організацій україни у сфері громадського здоров’я та протидії віл-інфекції/сніду на період 2020-2030 рр, тренінги для релігійних ЗМІ “Як висвітлювати тему ВІД/СНІДу”, отримання грантів від Глобального Фонду, створення посібника для духовних закладів освіти “ВІЛ: віра, толерантність, надія”, проведення курсу для священнослужителів з питань ВІЛ, робота з подолання стигми та дискримінації серед військовослужбовців – це той досвід, який дає нам сили боротися за права людей”, – Сергій Дмитрієв, голова ЕЛЕОС-Україна.
Церква завжди декларує свою місію у захисті прав людини. Адже задоволення релігійних потреб вірян полягає не тільки у виконанні канонів, звершенні таїнств, а й в активній соціальні роботі.
“З перших днів повномасштабної війни, нам довелося переформатовувати не тільки соціальне служіння, а й роботу по проєкту з подолання стигми і дискримінації щодо людей з ВІЛ. Ми маємо ворога, в країні якого найвищій рівень дискримінації та стигматизації. Ми маємо агресора, який не знає, що таке людська гідність та права людини. Отже, першочерговим завданням для нашої команди, було захистити людей, надати невідкладну допомогу – евакуювати з міст, де проводилися активні бойові дії, надати продукти та засоби першої необхідності. Крім того, ми забезпечували необхідними ліками, як військовослужбовців на передовій, так і вимушених переселенців. Священики вже мали адреси та телефони, за якими направляли людей по допомогу і медичні препарати. Довелося організовувати тестування священиків та їх сімей, які почали активно включатися у волонтерську роботу, бо саме вони перші зустрічали переселенців з найбільш постраждалих міст. Усе це не спонтанно, а системно спланована робота – тренінги, інформаційні зустрічі з питань ВІЛ. Сьогодні ми чітко розуміємо, що війна не скасовує хвороби. Навпаки, загострює потреби та розуміння, що найбільша цінність – життя людини. І ми, як зріле, сучасне, демократичне, суспільство з духовними цінностями, маємо мобільно і гнучко реагувати на всі виклики,” – Наталія Гейман, координаторка проєкту “Позитивна віра”.
Повязані записи
