У Посланні до Филип’ян апостол Павло каже: «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся!» (Филип’ян 4, 4). Про те, чи можливо сьогодні виконати слова апостола Павла «Радуйтеся завжди», про те, що таке духовна радість, розмірковує єпископ Володимир-Волинський і Турійський ПЦУ Владика Матфей:
«Ми повинні розрізняти радість духовну і радість фізичну. Можна порадіти сонечку, квіточці, пташині, дитині, смачній страві. А радість духовна полягає в тому, що щоби ти не робив, як би ти не чинив, ти все одно відчуваєш близькість Бога. Внутрішня потреба розмовляти з Богом завжди приносить радість, навіть у самий скрутний час. Ми не падаємо духом через те, що летять ракети. Але як цьому можна радіти? Дійсно, радіти немає чому, але, якщо всі випробування ми проходимо з Богом, то завжди у цьому знаходимо часточку радості. Сьогодні була тривога, але не було ракет і бомб – це вже радість. Наші ЗСУ працюють, ППО збило ракети, і ми всередині себе вже пораділи цьому.
До війни ми забули, що таке взагалі вдячність. Дуже часто ми забуваємо, що таке радість. Ми маємо бути вдячними Богу за все. Він навернув нас до покаяння, Він навернув нас до глибини нашого внутрішнього стану. Бог, немовби, струснув нас, і сказав: «Люди, схаменіться! Подивіться на те, що ви робите». Так, ми навчилися допомагати ближньому, ми навчилися ділитися останнім. Так, всі ми прагнемо перемоги. Подивіться на те, яким розділеним було наше суспільство до війни? І на мовному фронті толерували, зокрема мову агресора, і на релігійному, мовляв, а яка різниця, якому богу молитися. А тепер в Інтернеті публікують запитання про те, як ви ставитеся до того, що з першого вересня російська мова не буде вивчатися у школах Києва? І навіть на російській мові відповідають, що це правильно, мовляв, ми повинні вчити своє. Адже і в школі, і в побуті ми повинні розмовляти українською мовою. Отже, ми можемо спостерігати, як відбувається наше преображення. Ми розуміємо, що вже не можемо жити так, як жили до цього часу. І навіть у такий скрутний час Бог дає нам можливість оновитися, преобразитися. Ми стаємо зовсім іншими людьми, тому і знаходиться місце для духовної радості.
У Інтернеті були такі зауваження, що, мовляв, не гоже виставляти фотографії і відео з моментами радості. Звичайно, що можна порадуватися тихо, порадуватися у Бозі. А море, гуляння, радощі і веселощі відкладімо на мирний час, а радіймо у Бозі. Буде в нас час і для гучних святкувань. Молодь, яка вступає в шлюб, розуміє те, що зараз не час для таких гучних забав. Ми, як християни, повинні нести тяготи одне одного, як вчить нас апостол Павло. У радості ми маємо радіти, а в горі сумувати. Таким чином ми зможемо виконати закон Божий. Тому дякуємо Богу за радощі, дякуємо за смуток. Переживаймо все разом. Просімо у Бога перемоги у війні. Просімо у Бога перемог духовних. Бо що є духовна радість у Христі? А коли ми стаємо іншими, коли ми стаємо кращими, коли ми стаємо добрішими і наповненими любов’ю».
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами передачі «Запитай у Архіпастиря», спільного проекту інформаційного відділу та відеоканалу «Володимир Православний» Володимир-Волинської єпархії ПЦУ
Повязані записи
