Владика Степан Сус: “Жити християнським життям — означає не боятися знати правду про себе”

Весна і літо – це час паломництв. Через  карантинні обмеження, зараз часто доводиться здійснювати духовні мандрівки онлайн. Але кожна проща – це не лише пройдені кілометри, але  й шлях до себе. Це зокрема про вміння прийняти обставини нашого життя такими, якими вони є, у карантинний період це має особливу вагу. А прийняття обставин життя – це життя за Божею волею. Про це розповів вчора , єпископ Курії Верховного Архиєпископа УГКЦ Степан Сус, під час проповіді з нагоди чотирнадцятої прощі до Вишгородської Богородиці.

“Паломництво для багатьох з нас є шляхом, дорогою до себе, щоб пізнати себе зсередини. Ми деколи йдучи кудись, навіть до церкви, молячись, ставимо собі за мету: “Має статися чудо”. Я пройду цей шлях, я помолюся, посповідаюся, прийму Святе Причастя і має все змінитися.  Але деколи так не є. Паломництво -це також час, коли ми маємо нагоду зжитися з тими життєвими ситуаціями з якими ми зустрілися.  Наприклад, 2 місяці маємо непрості обставини із коронавірусом. Тому іноді бувають такі ситуації, які ми маємо прийняти, але не можемо змінити. Але вони нас дуже торкають. І ми з вами маємо це прийняти. Вміти прийняти – це вміти жити згідно Божої волі. Сказати, що напевно,є така Божа воля, так Бог хоче. З того моменту, коли ми приймаємо життєву дійсність, цю ситуацію, яку не можемо змінити і  кажемо, що така є Божа воля, то у житті щось міняється. Ми починаємо якось простіше дивитися на ці ситуації, тому що не лишень – це є наша проблема, наші зусилля, але й  Божі.

Бог, з того моменту, коли я кажу, що напевно такою є Божа воля, бере участь у переживанні тієї життєвої ситуації.  І, знаєте, проща – це не тільки наші зусилля, наші намірення, це не виключно наші ноги, які рухаються у певному напрямку, але це також Бог, який діє у нашому житті. Це є певний стан, час. Ми пішли, ми зробили перший крок, але наступні кроки нам допомагає робити Господь Бог. Якщо ми будемо жити свідомістю, що на все є Божа воля,то будемо пускати у свої ситуації невизначеностей, роздоріж, Бога. Казати: “Боже, я не знаю, але хочу, щоб Ти поміг мені знайти правильну відповідь”.

Записала Оксана Бабенко

Фото: Валерій Шмаков
Джерело фото «Gazeta.ua»