Молитва — це піднесення душі й серця до Бога. Господь наш Ісус Христос Сам безперестанно молився. Про це, зокрема, зазначає євангелист Марко: «Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився» (Мр. 1: 35). Молилися й апостоли і нам заповідали. У Посланні Апостола Павла до Филип’ян читаємо: «Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою» (до Филип’ян 4: 6). Коли ми щиро молимося, то через віру й любов до Бога об`єднуємося з Ним, і через те Його сила та Його святість передається й нам. У складні часи особистих труднощів ми завжди можемо звернутися до Господа у ревній і гарячій молитві від усього серця, а Він, як люблячий батько, завжди вислухає і виведе кожного на правильний шлях у житті.
Про особисту кризу, як нагоду наново вибудувати свої стосунки із Господом, важливість молитви у нашому житті розмірковує правлячий архиєрей єпархії святого Миколая у Чикаго Преосвященніший Владика Венедикт (Алексійчук):
«Коли подивитися на наше життя, то, напевно, кожний із нас переживав якісь кризи, проблеми. І кожен з нас переживав це достатньо трагічно, бо щось було добре укладене, добре йшло, а в якийсь момент наступала криза – все валилося, і це часто нас знеохочувало. Але, коли дивитися у історію Церкви, то дуже часто ці моменти криз були переломним моментом.
Мені пригадалося життя Марії Єгипетської, яка була грішницею-блудницею. Той момент її кризи, коли вона не могла увійти до храму, так радикально змінив її життя, що вона покаялася, навернулася від того грішного життя до глибинного покаянного.
Або святий Августин, який також провадив грішне і безбожне життя, і оця його життєва криза привела його до Бога. Криза у грецькому розумінні – це не тільки щось негативне, а означає те, що ця ситуація ставить суд над тим, як ми жили перед тим. Тому трудні, складні, кризові обставини – це нагода збудувати щось добре, нове. Я переконаний, що Бог дає нам кризи, бо хоче щось для нас змінити. Коли ми самі не готові щось у житті змінити, зробити якісь кроки, то Бог посилає певні обставини, які, як землетрус, руйнують усе, і тоді на цьому зруйнованому місці можемо збудувати прекрасні, чудові стосунки з Богом. Кожна криза, кожна трудність – це нагода наново вибудувати наші стосунки із Господом у часі молитви.
Коли ми дивимося на нашу молитву, звичайно, дуже часто вона лунає протягом нашого дня: вранці, ввечері, а, можливо, і серед дня. Ми ходимо до храму у неділі і свята, а також і серед тижня, але бачимо, що існує цей розділ між нашою молитвою і нашим життям, і це не до кінця правильно. Наше життя мало б випливати із нашої молитви, із наших стосунків з Богом, бо Бог, Який нас створив, краще знає, що є правдивим добром для нас у нашому житті. З іншої сторони, коли ми у нашому житті заходимо в певні тупики, безвихідні ситуації, коли маємо певні проблеми, питання, – це тоді добра нагода звернутися до молитви. І це, немовби, дві сторони одної медалі, дві сторони нашого життя – молитва, і наше щоденне особисте життя. І тому маємо більше для себе це відкривати, що у нашому житті – щоденному, проблематичному, матеріальному має бути час на молитву.
У молитві ми маємо шукати відповіді на наші щоденні, насущні проблеми, з іншої сторони, коли ми молимося, – саме у молитві Бог нам відкриває те, що і як ми маємо робити, якою має бути Божа воля щодо нашого життя. Нехай Бог дасть нам більше розуміння того, що ми не можемо молитися так, щоб це не впливало на наше життя. Ми не можемо жити так, щоб не відчувати нужди і потреби у нашій молитві».
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами Фейсбук-сторінки Владики Венедикта (Алексійчука)
Повязані записи
